У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


/> суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);
* з низьким морально-культурним рівнем батьків;
*неповні сім'ї;
* зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;
* зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки
у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури
та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі
сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в
таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні
благополучних можна віднести сім'ї, у яких:
* спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;
* відсутня єдність вимог до дитини;
* безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини
або контроль носить однобічний характер;
* надмірна батьківська любов;
* надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;
* має місце насильство стосовно до жінки, дитини;
* не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та
індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.
Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих "нових
українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне
виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих
іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для
збільшення духовного, морального впливу на дитину.
Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні
особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-
психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби
у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю,
неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю,
невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому,
бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають
більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників,
наркозалежних.
Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо до
благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський
зазначав, що в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують
тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків
настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини
утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу
віру слід берегти.
Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем
координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між
усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на
більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів
кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова
співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості,
взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх
сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.
Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка
допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де
її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб
ставляться з розумінням. Така сім'я створює душезний комфорт, рятує від
нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і
допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній
обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття,
спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді
етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива,
повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

Т. Алексеєнко за типами виділила такі три основні групи: авторитарні, демократичні, змішані.

Авторитарні сім'ї дотримуються суворих правил, традицій, які склалися в них. Все, що робиться у таких сім'ях, чи то домашні завдання, чи генеральне прибирання, суворо контролюється та перевіряється. За відхилення від правил та норм винуватці суворо караються. Ставлення до дітей у таких сім'ях здійснюється, як до об'єктів виховання. У дітей в авторитарних сім'ях формуються гарні звички, стереотипи пристойної поведінки, але у них подавлена воля, спостерігається нестача ініціативи та творчості, ускладнені відношення з людьми і до людей. У результаті діти в таких сім'ях виростають відповідальними, послужливими людьми, але їм притаманні схована образливість, заздрість, недовіра до людей, що з віком може перерости у конфліктність.

У демократичних сім'ях немає стійкої організації діяльності її членів, немає жорстокого контролю, "смикання" через дрібниці. Відношення у цих сім'ях будуються на довірі, діти - суб'єкти спілкування. Характер дітей у таких сім'ях, як правило, м'який, уступливий, але й хиткий, їм не вистачає наполегливості, напору для завершення справи, для досягнення мети. Діти в таких сім'ях мають все для розвитку здібностей, вони найчастіше виявляються людьми талановитими, розвиненими, але у них не вистачає навичок, звички працювати, щоб забезпечити успіх своїй справі і собі.

Можливий третій варіант сім'ї - змішаний. Це сім'ї, де побут і діяльність високоорганізовані, але не закріплені регламентацією. Діти виховуються в праці, але вона не закріпачує і не створює почуття вини І постійної тривоги з приводу того, що щось не зроблено. У дітей в таких сім'ях формується і непохитність, і уступливість одночасно; звичка до праці, вміння і творчі здібності.

Поняття "сімейне виховання" не є простою сумою його складників — категорій сім'ї і виховання, а є їх синтезом. "Сімейне виховання можна розглядати як

сферу, в якій діють певні закони і специфічні принципи педагогіки. Мікроклімат сім'ї виступає принциповою умовою для формування і розвитку особистості. Проте слід зважати, що клімат сім'ї часто виступає віддзеркаленням більш глобальної системи, в якій діє дитина - своєрідної сімейної педагогічної системи" [Алекєєнко 19, с. 71].

За своєю структурою, кількістю членів сім'ї та їх віком сучасна сім'я неоднорідна. Є сім'ї, які складаються із трьох поколінь - батьків, дітей, онуків; однолітні

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15