Зміст

Вступ

Розділ І. Діти позбавлені батьківського піклування – актуальна проблема сучасного суспільства.

1.1.Соціальне сирітство в Україні як соціальне явище.

1.2.Соціально-психологічні особливості розвитку дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Висновки до першого розділу.

Розділ ІІ. Прийомна сім’я, як одна з альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

2.1. Прийомна сім’я, як форма сімейної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

2.2. Технології створення прийомних сімей.

2.3. Соціальний супровід прийомних сімей та прийомних дітей.

2.3.1. Технологія соціального супроводу.

2.3.2. Завдання та форми соціального супроводу прийомних дітей.

2.4. Особливості розвитку і поведінки прийомних дітей залежно від умов у яких вони перебували раніше.

Висновки до другого розділу.

Розділ ІІІ. Дитячий будинок сімейного типу, як сім’я і первинний колектив.

3.1. Дитячий будинок сімейного типу – нова форма державної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

3.2. Методи виховання у ДБСТ.

3.3. Діти для яких створюються ДБСТ,

Висновки до третього розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

ВСТУП

Відомо, що проблема сирітства повною мірою існує в кожній країні і, безумовно, залишається проблемою будь-якого суспільства в цілому. Проте у кожному суспільстві, залежно від економічного становища та політичного устрою, соціально-економічного розвитку, традицій тощо, шляхи її вирішення (оскільки остаточно вирішити проблему сирітства нереально) різні за формою і змістом.

Одне з головних завдань будь-якого суспільства і держави – здійснення права дитини на виховання в сім’ї. Ці права дитини зафіксовані як в міжнародних документах (Конвенція ООН про права дитини, Декларація прав дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання захисту і розвитку дітей та ін.), так і в законодавчих актах кожної держави.

Тому держава в першу чергу прикладає всі зусилля до того, щоб залишити дитину в родині й запобігти її передачі на виховання в державний заклад.

Створення оптимальних умов для підтримки соціально незахищених категорій дітей є одним з найважливіших завдань сьогодення, яке полягає не в ізоляції знедолених дітей від соціуму, а в їх інтеграції в соціум через пріоритетність в соціальній політиці саме сімейних форм допомоги дітям-сиротам.

За основними світовими стандартами якісний виховний вплив на дитину в умовах інтернатного закладу може справлятись, коли в ньому утримується не більше 20-30 дітей. Тільки за таких умов можна говорити про якісну підготовку вихованців до самостійного дорослого життя.

Аналіз ситуації стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні дозволяє визнати, що виховання в державних інтернатних закладах (основна форма державної опіки) забезпечує лише певною мірою безпроблемне існування матеріальному плані. Проблема пристосування таких дітей до дорослого життя, до нового соціуму у зв’язку з кризовою ситуацією в країні значно ускладнилося: випускники державних інтернатних закладів не витримують конкуренції спочатку на ринку професійної та вищої школи, а згодом і на ринку праці. Відсутність юридичних механізмів не дає їм можливості забезпечити себе найнеобхіднішим: житлом, меблями тощо; захистити себе від негативного впливу родичів, які відмовилися від них або були позбавлені державою права на їх виховання, ситуація, що склалася, призводить до того, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, входячи у доросле життя, як не прикро, часто поповнюють .... та кримінальні групи.

Що стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються інтернатною системою, та теперішнє їхнє становище не сприяє розвитку у них соціально-інноваційного потенціалу, а навпаки. На жаль, воно змушує цей контингент займати місце у групі соціального „дна”, яке є сферою безнадійності, відчуженості від суспільного життя, що загалом спричиняє деградацію особистості. Тобто інтернатна система опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не сприяє, а навпаки, певною мірою гальмує підготовку молоді, яка була б спроможною підтримати й продовжити реформи в Україні. Не можна обминути ще одну проблему: крім загальнодержавної проблеми сирітства наявні персональні проблеми кожної дитини-сироти, і кожну дитину-сироту слід розглядати як окрему людську долю. Діти, що перебувають в інтернатах, мають бажання виховуватися саме в сім’ї. Таких дітей сьогодні, за даними опитування Українського інституту соціальних досліджень, близько 75% загальної кількості випускників інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Над вивченням даного напрямку роботи займались такі українські вчені:А.Капська,І.Пєша,Л.Волинець,Н.Комарова,Г.Бевз,О.Яременко,В.Яковенко,О.Безпалько, Трубавіна І., та багато інших.

Актуальність теми обумовлена перш за все тим, що останнім часом в Україні зростає чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Статтею 1 Конституції Україна проголошується соціальною державою. Одним із найважливіших завдань соціально орієнтованої держави є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов’язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планом дій щодо її виконання. Таким чином, наша держава бере на себе обов’язок піклуватися про моральний та культурний розвиток дітей.

Таким, чином актуалізація цієї проблеми в умовах становлення нової соціальної ситуації в Україні зумовила вибір теми: ”Альтернативні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”. Об’єктом дослідження є сирітство, як соціальне явище, зумовлене наявністю у суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісно відсутніми.

Предмет дослідження – соціально-психологічні особливості виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Основна мета дипломної роботи –дослідити й проаналізувати роботу альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Досягнення поставленої мети передбачає виконання низки конкретних завдань:–

охарактеризувати соціально-педагогічні та правові засади проблем сирітства, дослідити соціальне сирітство в Україні як соціальне явище;–

розглянути становище та особливості розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- розкрити становлення та