супроводу соціальний працівник, який працює з сім’єю, має вести щоденник роботи, визначаючи окремі проблеми та питання, які вирішуються в ході соціального супроводу. До таких форм роботи відносяться: зустріч з батьками, дитиною, телефонна бесіда з батьками, відвідання сім’ї, організація консультування спеціалістів тощо. Зафіксовані моменти соціальної роботи з сім’єю дають змогу простежувати виникнення та шляхи подолання кризових ситуацій у родині, крім того демонструють практичну роботу соціального працівника в ході реалізації соціального супроводу.
Позитивним результатом влаштування дитини у сімейне оточення слід розглядати набуття нею сімейних стереотипів життя та побутових стосунків, а в кінцевому підсумку – можливість самостійного існування та забезпечення першочергових потреб. Саме на досягнення такої мети має бути спрямована робота з сім’єю. Стратегічним напрямом соціального супроводу має стати визначення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення нею повноліття – працевлаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме ці проблеми мають вирішуватися батьками та соціальними працівниками протягом всього періоду проживання дитини у сім’ї [Г.М.Бевз., А.Й.Капська., Н.М.Комарова., 2003, 60].
2.3.2. Завдання та форми соціального супроводу прийомних дітей.
Соціальний супровід прийомних дітей – вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей.
Основний принцип роботи соціального працівника, який здійснює супровід прийомних дітей – індивідульний підхід до кожної дитини. Це сприятиме повноцінній соціалізації, реабілітації, збереженню її здоров’я тощо.
Як стверджує Бевз Г.М., основними завданнями соціального супроводу прийомних дітей є:
робота по забезпеченню вікових потреб дітей;
здійснення реабілітаційних заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових);
захист прав прийомних дітей (майнових, житлових, особистісних);
підтримка контактів дитини з біологічними родичами;
залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей;
підготовка щорічного звіту про стан та розвиток дитини у прийомній сім’ї ]Г.М.Бевз., В.О.Кузьмінський., О.І.Нескучаєва., 2003, 31.
Основними формами роботи соціального працівника щодо реалізації плану соціального супроводу прийомних дітей є:
відвідування на дому;
зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми;
підтримка телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години);
консультування прийомних сімей;
організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження за перебігом цих зустрічей;
представлення інтересів прийомних дітей в установах та закладах;
організація навчальних програм для прийомних сімей.
Для виконання поставлених завдань та вирішення нагальних питань розвитку прийомної дитини соціальний працівник налагоджує співпрацю з різними фахівцями та державними службовцями[Г.М.Бевз., В.О.Кузьмінський., О.І.Нескучаєва., 2003, 30].
2.3.3. Завдання та форми соціального супроводу прийомних сімей.
Соціальний супровід прийомних сімей – вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки сприятливих соціально-економічних та психологічних умов функціонування сім’ї, збереження її здатності до виховання прийомних дітей.
Основними завданнями соціального супроводу прийомних сімей є:
підтримка здорового соціально-психологічного клімату сім’ї;
навчання та посилення виховного потенціалу прийомних батьків;
контроль за отриманням батьками державних виплат на утримання дитини;
формування партнерських стосунків між учасниками соціального супроводу;
залучення різних видів додаткової допомоги за потребою;
захист прав та інтересів прийомних сімей;
підготовка щорічного звіту про ефективність функціонування прийомної сім’ї.
Соціальний супровід прийомних сімей грунтується на принципі співпраці між учасниками процесу для виконання головного завдання – соціальної реабілітації та соціалізації прийомних дітей.
Формами роботи соціального працівника із супроводу прийомної сім’ї є:
відвідування прийомної сім’ї;
підтримка телефонних контактів;
організація груп взаємопідтримки, спеціальні індивідуальні освітні програми тощо;
представництво інтересів прийомних сімей;
посередництво при вирішенні суперечностей;
організація надання матеріальної та інших видів допомоги за потребою;
щорічний аналіз ефективності функціонування прийомних сімей.
Соціальний працівник та прийомні батьки є партнерами у наданні опіки дитини у прийомній сім’ї. Соціальний працівник є з’єднуючою ланкою між державою та прийомними батьками і саме його кваліфікована підготовка та робота забезпечують компетентне вирішення і узгодження усіх поточних питань супроводу прийомної сім’ї [Г.М.Бевз., В.О.Кузьмінський., О.І.Нескучаєва., 2003, 32].
2.3.Методика підготовки прийомних батьків до створення прийомної сім’ї.
Усі відомі в Україні форми опіки та піклування, усиновлення не передбачають обов’язкової вимоги щодо підготовки майбутніх усиновлювачів, опікунів, піклувальників до виконання функцій по вихованню дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування.
Прийомна сім’я, як одна із форм сімейного виховання дітей-сиріт, передбачає ґрунтовну підготовку потенційних прийомних батьків до виконання обов’язків по вихованню та утриманню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Важливим етапом, який передує підготовці потенційних прийомних батьків, є їх рекрутування та відбір. Пошук сімей, які бажають і можуть взяти чужих дітей на виховання, свідчить, що допомога незахищеному, особливо дитині, є природним станом душі і менталітету українського народу. Тому в даній ситуації розумна і делікатна рекламна кампанія за умови її правильної організації буде давати лише позитивні результати.
Під час першої індивідуальної зустрічі з кандидатом соціальний працівник докладно розповідає про принципи роботи прийомних сімей та відмінність статусу останніх від усиновлення, акцентуючи увагу на специфічних потребах дітей, які потребують влаштування у сім’ю. Водночас соціальний працівник має знати діючий порядок усиновлення і надати кандидатам кваліфіковану консультацію з цього питання.
Далі кандидати у прийомні батьки мають пройти тренінгову підготовку. За узгодженням з ними соціальні працівники розробляють зручний для них графік та визначають місце проведення тренінгу.
Після проведення тренінгу соціальному працівникові слід відвідати ті сім’ї кандидатів у прийомні батьки, які не змінили свого рішення взяти на виховання чужу дитину. Такі відвідини необхідні для того, щоб зустрітися з усіма членами родини та дізнатися про їхнє ставлення до можливого приходу в сім’ю прийомної дитини; вивчити житлово-побутові умови: чи може дитина мати власне місце (постіль, робочий стіл, місце для ігор тощо).
Разом з тим соціальні працівники повинні отримати рекомендації або характеристики кожного з кандидатів на батьківство чи сім’ї в цілому:
з місця наявності або попередньої роботи;
за місцем проживання;
з навчальних закладів, де навчаються діти (якщо вони є);
від друзів та знайомих (названих потенційними прийомними батьками), які можуть поручитися за сім’ю.
На етапі