Чоловік, схильний до биття, неправильно реагує на соціальні ситуації з залученням ревнощів, приміром, коли незнайомий чоловічий голос кличе дружину до телефона або коли дружина сміється у відповідь на жарти іншого чоловіка. Тоді як дружина всього лише демонструє ввічливість або фліртує в рамках жартівливої норми, йому здається, нібито вона вже готова його зрадити, і він відчуває паніку зневаженого. Друга типова ситуація, що викликає насильство – коли дружина відмовляє чоловіку в сексі, або коли вона зайнята чимось своїм – навчається, зустрічається з подругами... Адже йому потрібно не просто постійна присутність дружини в зоні досяжності, ай постійна концентрація її уваги до його персони. Коли її немає поблизу, або коли вона, фізично присутня, демонструє свою байдужість, він відчуває поруч із собою гнітючу порожнечу, яка вимагає заповнення чим завгодно і з допомогою чого завгодно.

Третя ситуація, що провокує побиття – коли дружина висуває свої претензії (наприклад, вимагає чи просить не пити з друзями) або піддає сумнівам і глузуванням плани чи дії чоловіка. Зазвичай такі чоловіки упевнені, що мали право на побиття, бо дружина виявляла ворожі наміри. Це дуже важливий момент. Він говорить не лише про те, що в таких чоловіків є серйозні труднощі з інтерпретацією соціальної інформації, а й про те, що, на їхню думку, існують резонні причини, які дають їм право на насильство.[7]

Одннак відразу слід уточнити: схильність до розв’язання міжособистісних проблем із допомогою застосування фізичної сили не є винятковою прерогативою чоловіків. Опитування та спостереження показують, що приблизно однакова кількість представників обох статей (близько 20%) вважають побої прийнятним засобом переконання стосовно до своїх близьких. аМіністерство юстиції Сполучених Штатів оприлюднило дані, відповідно до яких, щороку в Сполучених Штатах фіксується до 834 тисяч випадків звернення чоловіків по медичну допомогу внаслідок нанесення їм фізичних каліцтв у сім’ї – ножових поранень, ударів кухонним начинням, а також серйозних укусів. [7]

Чоловіки, які взяли участь у передачі телекомпанії Сі-Ен-Ен «Жертви насильства в сім’ї», свідчили, що саме по собі це явище не нове, але аж до останніх років чоловіки з міркувань «чоловічої гордості», як правило, ухилялися від пояснення причин отримання такого роду травм. Сьогодні американська жінка досягла такого рівня «рівноправності» з чоловіком, що ці міркування відійшли на другий план.

У 2001-2003 роках Всесвітня Організація Здоров’я провела психологічне опитування у 14 країнах. За результатами цього опитування в Україні найбільшим фактором ризику виникнення насильства з боку чоловіка в родині є психологічна травма з дитинства, поведінкові проблеми та зловживання алкоголем. Чоловік Лариси бив її коли був п’яним, а пізніше вона випадково дізналася, що він виріс у середовищі де насильство було щоденним явищем, його мати бив її чоловік, але вона ніколи про це не говорила [38].

Попередження насильства в сім'ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, атакож медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї

У найтяжчих ситуаціях мати й дитина можуть знайти прихисток в анонімних притулках, аж до вирішення питання про розлучення та позбавлення батьківських прав судовими інстанціями. Притулків для захисту чоловіків, які стали жертвами насильства в сім’ї, поки що немає, однак ситуація, на думку тих, хто виступив у програмі Сі-Ен-Ен, вимагає їх негайного створення. Можливо, ініціатором у цьому стане нова організація, що діє під девізом «Не допустимо насильства стосовно як жінки, так і чоловіка!» Вона вже відкрила свій сайт в Інтернеті, на який надходить інформація про дружин-насильників і чоловіків-жертв. [37]

Проблема чоловіків, які ображають жінок, полягає у тому, що вони надто бояться виявити свій страх і через те втратити контроль. Образники не вирізняють своїх емоцій і всі негативні почуття (сум, образу, страх) виражають як гнів. Вони не знаходять у жінки захисту, який давала мати, і реагують таким чином, як це робив батько. Причина такого вияву емоцій — у тому, що страх, сум у свідомості згаданих чоловіків суперечить образу справжнього чоловіка і тому витісняється в підсвідоме. Невизнані емоції ховаються за лаштунками гніву і набувають аж надто маскулінного вигляду.

У нашій країні проблема сімейного насильства не стала предметом уваги не через н відсутність Більше того, моделі насильницької поведінки поширюються через засоби масової інформації, телебачення, стають більш звичними у побуті Помітно зросла агресивність дітей та підлітків Подружні образи є водночас і причиною, і наслідком поширення насильства у суспільстві.

Сварки – це нормально. Усі сваряться. Або майже всі. Але для кого сварки – дрібні неприємні епізоди, а для когось – прокляття всього життя. Саме цим визначається рівень небезпеки незначних побутових наслідків сварок для членів сім’ї.

Висновки до I розділу

Таким чином, суспільство (а його теж можна назвати великою сім’єю) прямо пропорційно залежить від здоров'я сім’ї, так само як і здоров'я сім’ї від суспільства. Сім’я це один з механізмів самоорганізації суспільства, з роботою якого зв'язане твердження цілого ряду загальнолюдських цінностей. Тому сім’я сама має ціннісне значення й убудована в суспільний прогрес. Звичайно ж, кризи суспільств, цивілізацій не можуть не деформувати сім’ю: ціннісний вакуум, соціальна апатія, нігілізм