Розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередженню переростання спірних ситуацій в конфліктах .Більшість з них зводиться до наступного:

Поважай себе, а тим більше іншого.Пам”тай, що він (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоїх дітей. Намагайся не збирати помилки, образи і «гріхи», а відразу реагуй на них. Це виключе нагромадження негативних емоцій.

Не робіть зауважень один одному в присутності інших (дітей, знайомих, гостей і т.д.).

Не перебільшуй власні здібності і досягнення, не вважай себе завжди і у всьому правим. Більше довіряй і ревнощі зводь до мінімуму. Будь уважним, умій слухати і чути партнера. Не опускайся, піклуйся про свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками. Ніколи не узагальнюй навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку в конкретній ситуації.

Стався до захоплень партнера з інтересом і повагою. У сімейному житті іноді краще не знати правду, чим будь-що-будь намагатися встановити істину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням. [15]

Відповідаючи на запитання анкети „Яку лінію поведінки в конфліктних ситуаціях з дружиною чоловіком Ви обираєте найчастіше?”, респонденти мали можливість обрати запропоновані варіанти відповіді. Запропоновані варіанти відповідей ми умовно віднесли до форм поведінки, які проявляються у виборі стратегії під час конфлікту.

Так, зокрема, варіант відповіді „наполягаю на своєму” ми умовно віднесли до стратегії боротьби; „намагаюся поступитися”, „пробую знайти компроміс”– до стратегії компромісу і співробітництва; „намагаюся уникнути конфліктної ситуації в критичний момент та повернутися до обговорення цих питань через деякий час”, „не звертаю уваги, займаю „вичікувальну позицію”– до стратегії уникнення.

За результатами опитування 26 % чоловіків і 32 % жінок з повних сімей, а також 32 % респондентів (жінок) з неповних сімей обирають стратегію боротьби. Людина, яка обирає стратегію «боротьби», як правило, прагне домогтися своєї мети, незважаючи на бажання партнера. Задля вирішення конфлікту така людина може застосувати тиск, погрози, насильство, що призводить до пригнічення одного партнера іншим. Як правило, такі стосунки руйнують довіру і любов, вони не тривають довго, оскільки люди виснажуються від боротьби, і тоді або вони (принаймні один з них) змінюють стратегію або розлучаються [11; с.51]. Водночас, людина, яка звикла діяти за стратегією боротьби, може довго співіснувати з тією, що обирає стратегію пристосування. Одним з основних витоків стереотипів щодо ієрархії та ролей подружжя в шлюбі є елементи патріархальної свідомості у сучасному суспільстві. У традиції української культури й досі існує думка, що класичний зразок сім’ї – це традиційна патріархальна сім‘я, де головною вимогою є підпорядкування главі сім’ї. Суперечки закінчуються тієї ж хвилини, коли чоловік дає зрозуміти, що глава в сім‘ї він. Дружина має пристосуватися до його рішення. Але на сьогодні, будучи доволі розвинутою в особистісному та професійному плані, жінка вже не погоджується жити у шлюбі, де панує нерівність, підкорення або якісь інші форми пригнічення особистості. Так, зокрема, серед респондентів з неповних сімей, які розірвали шлюб, 75 % за час сімейного життя зазнавали різних видів насильства з боку чоловіка, для 24 % з них це було фізичне насильство. Тому не дивно, що

74 % опитаних були ініціаторами розлучення, а 59 % респондентів ніколи не шкодували про те, що розлучилися. [11; с.48] Стратегія уникнення, яку обирає подружжя з повних сімей (21% чоловіків і 19 % жінок) і якої дотримуються 19 % осіб з неповних сімей, по суті рівнозначна відмові від нормалізації міжособистісних стосунків. Зовні життя сім‘ї може виглядати досить тривалий час таким, як і було, навіть поліпшитись, оскільки сварки й суперечки припиняються. Проте, якщо люди обирають таку стратегію, вони поступово стають чужими і шлюб рано чи пізно може розпастися.Стратегію компромісу та співробітництва, тобто намагання вирішити конфлікт разом («спробуємо разом з’ясувати причини конфлікту і намітити шляхи до його усунення»), обирають 38% респондентів чоловіків і 45% жінок із повних сімей та лише 25% осіб із сімей, що розпалися. Компроміс – це врегулювання суперечності через взаємопоступливість одне одному. Ця стратегія стоїть значно ближче до конструктивного вирішення конфлікту, ніж попередня. Звичайно, це ще не співробітництво, але в разі застосування цієї стратегії обома партнерами їх взаємодія цілком може задовольняти обох. Цікавими, на нашу думку, є порівняльні результати відповідей подружжя з повних сімей. Так, зокрема, в ході соціологічного опитування подружжям із повних сімей було запропоновано змоделювати в уяві ситуації сімейного конфлікту і назвати свої дії з метою його припинення. Виявилось, що 38% чоловіків і 45% жінок налаштовані на те, щоб разом з’ясувати причини конфлікту і окреслити шляхи його усунення; 42% чоловіків і 30% жінок готові попросити вибачення; 11% чоловіків і 28% жінок мають намір чекати, поки вибачиться інший; 20 % чоловіків і 25 % жінок схильні вважати, що все вирішить час; 21% чоловіків і 17% жінок згодні зробити вигляд, що нічого страшного не трапилося; 16% чоловіків і 11% жінок вважають найкращим методом примирення сексуальний контакт; 17 % чоловіків і 11 % жінок віддають перевагу тому, щоб піти прогулятися. Втішним є те, що ніхто із подружжя