у повних сім’ях не вважає прийнятним з’ясування стосунків шляхом застосування фізичної сили, шантажу, маніпулювання. Проте 5% чоловіків і 2% жінок схильні до “зняття напруги” алкоголем.Привертає увагу той факт, що на відміну від поведінки протягом самого конфлікту, виходи з нього у тих, хто перебуває у шлюбі, та тих, хто розірвав шлюб, досить різні. Так, у повних сім’ях 36 % усіх опитаних роблять першими крок назустріч (42% чоловіків та 30% жінок). У шлюбах, що розпалися, таких було лише 10%, а 30% чекали кроку назустріч від своєї другої “половини”. Можна припустити, що така поведінка певною мірою вплинула на подальший розрив шлюбних відносин.
Сумісність подружжя визначається значною мірою можливістю спільно задовольняти вшлюбі низку основних потреб (пізнавальних, матеріальних, духовних, потреба в захисті „Я-концепції”, потреба в спілкуванні)
Отож, реформування суспільства вимагає формування культури сімейних відносин. Рівень сімейної культури саме і проявляється в тому, як виходять люди із конфлікту, які стратегії поведінки обирають під час його вирішення.
2.3.Шляхи і способи попередження сімейних конфліктів.
Звичайно, найкраще уникати конфліктів, проте якщо вони все ж таки виникають, треба робити все можливе і не дозволяти їм перерости у сварку. Механізм розгортання суперечки – це ніби ланцюгова реакція: слово за слово, претензія на претензію, і ось через незначне непорозуміння нагнітаються взаємні докори і образи. Характерно, що здебільшого після такої сутички жодна зі сторін не може згадати, з чого все починалося, яким був «камінь спотикання» – його поховано під нагромадженням емоційних травм, одержаних уже під час зіткнення [43; с.123].
Виникнення негативних емоцій у подружніх чи сімейних стосунках – це нормальне явище, органічна складова частина повноцінного життя, повноцінного кохання. За даними професора П. Симонова, особливо небезпечні для здоров’я не активні негативні емоції, а пасивні – відчай, хронічна тривога, боязливість, депресія. У людини ці емоції нерідко набувають соціального забарвлення почуття вини, докорів совісті, розчарування. При будь-яких негативних емоціях організм виділяє в кров гормони, в т. ч. адреналін, що звужує судини, підвищує кров’яний тиск, активізує енергетичні процеси. Часто це відбувається в результаті роздратування, яке виникає в процесі взаємостосунків з близькими людьми. [16; с.223]
До самого факту роздратування необхідно ставитися спокійно, не роблячи трагедій. Адже відомо, що виникнення стресів у технократичному урбанізованому суспільстві призводить до розрядки цієї напруги у найнебезпечнішій домашній обстановці. Але кожна розумна людина старається навчитися знімати своє напруження так, щоб приносити найменшу шкоду оточуючим.
Проаналізуємо окремі аспекти щодо зняття напруження:
1). Насамперед, необхідно вчасно сказати іншому про свої переживання, що допоможе зробити крок назустріч один одному, крок до зміни ситуації і вдосконалення взаємин. Замовчування – це фактичне недовір’я до іншого, сумнів у тому, що в ін вас зрозуміє і захоче змінитися чи змінити ситуацію.
2). Знайти правильну форму вираження своїх негативних емоцій. Крім прямого вираження негативних почуттів, чисто зовнішнього – грюкнути дверима, розбити тарілку, закричати тощо, існують опосередковані завуальовані способи їх вираження. Пряме вираження негативних переживань має деякий позитивний сенс – інший принаймні бачить стан і переживання партнера, може зрозуміти, що саме його дратує і злить, а той принаймні хоч і в неадекватній формі, але знімає частину напруження. Опосередковані ж способи вираження негативних емоцій не приносять користі жодному з партнерів, вони можуть лише заплутати ситуацію, зробити її ще більш незрозумілою. АПК
3). Кожний має право висловити своє невдоволення, але головне – грамотно його сформулювати, розібратись, що саме приводить до негативних емоцій. Не слід піддаватися несправедливому гніву, слід усвідомлювати свої емоції, хоч це не звільняє від відповідальності за свої дії. Хороша, гідна людина – не та, яка “правильно” відчуває, а та, яка добре діє. Хто уміє коригувати своє поведінку, уміє знайти оптимальний вихід своїм емоціям, не причинивши нікому болю, уміє берегти кохання. [16; с.224]
Існують різноманітні прийоми управління своїми емоціями і запобігання стресовим ситуаціям.
Д. Карнегі радить дотримуватись таких правил: ведення зошита для “натхненного” читання (улюблені вірші, цитати покращують настрій); прояв інтересу до людей, особливо сусідів; складання плану на наступний день (перед сном, щоб не бути загнаним завтра); уникнення напруження і втоми через розслаблення. [16; с.226]
Прийом релаксації (розслаблення). Типова стресова ситуація: людина запізнюється, а транспорт зупинився. Розслаблення у цьому випадку передбачає вибір зручної пози сидіння (якщо можливо). Дихати треба через ніс, з кожним видихом повторювати якесь слово або просте речення. Тривалість – 10-20 хв. Не варто думати про те, чи наступить релаксація. Треба ігнорувати тривожні думки і продовжувати своє “заклинання”.
Прийом витіснення тривожних думок (чоловік запізнюється, мають прийти гості тощо). Крикніть собі: “Перестань!” – або якщо не можна крикнути, перев’яжіть кисть руки гумовою стрічкою. Дихайте рівно. Рахуйте вдихи і видихи. Не дозволяйте собі думати, тільки рахуйте. Ця техніка спрямована на блокування нав’язливих думок, що викликають хворобливі відчуття.
Прийом фокусування. Зосередьте на чомусь всю свою увагу, хоч би й на самому стресі. Признайтесь собі, що вам погано. Покажіть кому-небудь, кому добре в такій ситуації! Стрес викликає фізичний дискомфорт, а він розсіює увагу. Глибоке дихання, витіснення думок дає змогу зосередитися. Ви оволодієте своїм станом, розуміючи, що стрес – це ваше власне відчуття незручностей. Це лише деталь вашого буття. Його не треба боятися. [16, 228с]
Прийом виключення себе з ситуації (прийом уявлень). Силою думки перенесіться з дому, де вам зараз погано, туди, де добре, надійно, комфортно. Придумайте собі таке місце, обживіть його і в