4.Стримувати себе у проявах злості, гніву, роздратованості і нервозності.

8.3амінювати конфліктні теми розмов іншими, більш безпечними.

9. Не мучити ні себе, ні партнера підозрами у невірності, стримувати себе уревнощах, намагатися приглушити почуття підозри.

1О. Пам'ятати, що у шлюбі потрібне велике терпіння, поблажливість, добросердність, увага та інші позитивні якості. [11]

Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги подружжю та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи.

Висновки до II розділу

Отож, можна зазначити що соціально-педагогічне консультуванн, є не від’ємною частиною роботи з сім’ями, що попали в скрутне становище на базі своїх стосунків. І хоча цей напрям є досить молодим, Як показує практика, є актуальним та необхідним. Саме соціально-педагогічне консультування в більшості випадків стає “панацеєю” вирішення різноманітних сімейних конфліктів.На жаль, на сьогодні теоретичний досвід цього виду соціально-педагогічної діяльності є недостатній та потребує удосконалення. Діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги подружжю та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи.

Сім'я як суспільне явище повністю підпорядковується законам суспільного житгя. Соціальна необхідність у сім'ї дійсно є, бо якщо зникне вона, то й саме існування людства опиниться під загрозою. Сім'я – основа держави. Здорова, міцна, щаслива сім'я – здорові громадяни. Люди, які живуть подружнім життям, хворіють значно менше, живуть довше. Сім'я –

необхідна умова щасливого життя людини. Крім того, сім'я – середовище виховання та соціалізації дітей. Відсутність його формує у дитини цілий ряд негативних якостей, обумовлених тією чи іншою характеристичною особливістю комплексу неповної сім'ї або її відсутністю.

Виникнення негативних емоцій у подружніх чи сімейних стосунках – це нормальне явище, органічна складова частина повноцінного життя, повноцінного кохання. Звичайно, найкраще уникати конфліктів, проте якщо вони все ж таки виникають, треба робити все можливе і не дозволяти їм перерости у сварку. Важливим є не помилитися у підборі стратегії вирішення конфліктної ситуації у подружжі, оскільки людина за своєю природою є унікальною, і потребує індивідуального підходу з боку фахівця.

У будь-якому спілкуванні двох людей один "веде", а другий "йде за ним", інакше їм не бути разом. Навряд чи тут доцільне чергування. Тому розумні жінки, добровільно поступаються лідерством чоловікові. Щоправда, цього легко досягнути за умови, якщо чоловік, відповідаючи взаємністю, повсякчас піклується про дружину.

Отож, реформування суспільства вимагає формування культури сімейних відносин. Рівень сімейної культури саме і проявляється в тому, як виходять люди із конфлікту, які стратегії поведінки обирають під час його вирішення.

РОЗДІЛ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО

РЕЗУЛЬТАТИ

3.1. Організація та проведення дослідження

Для нашого дослідження було відібрано цільову групу, до якої ввійшли десять сімей. Вік чоловіків склав від 23 до 42 років, вік жінок – від 21 до 44 років. З метою виявлення особливостей взаємин у їх сім’ях їм було запропонована анкета (див. Додаток А), яка складалася з шести питань.

Для виявлення особливостей поведінки членів сім’ї в конфліктних ситуаціях була запропонована методика опису поведінки людей в конфліктній ситуації К.Томаса (див. Додаток В) [17].

В своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент на зміні традиційного відношення до конфліктів. Вказуючи, що на ранніх етапах їхнього вивчення широко використовувався термін "дозвіл конфліктів", він підкреслював, що конфлікт має також позитивний відтінок. Ціллю дозволу конфліктів був деякій ідеальний безконфліктний стан, де люди співпрацюють в повній гармонії. Проте останнім часом відбулася істотна зміна думки фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів. Воно було викликане, на думку К.Томаса, щонайменше двома обставинами: усвідомленням марності зусиль по повній елімінації конфліктів, збільшенням числа досліджень, які вказують на позитивні функції конфліктів. Звідси, на думку автора, наголос повинен бути перенесений з елімінації конфліктів на управління ними. Відповідно до цього К. Томас вважає за потрібне сконцентрувати увагу на наступних аспектах вивчення конфліктів:

характерні для людей формах поведінки в конфліктних ситуаціях;

продуктивні або деструктивні форми поведінки в конфліктних ситуаціях;

методи стимулювання продуктивних форм поведінки в конфліктних ситуаціях;

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К.Томас вважає застосовує двомірну модель регулювання конфліктів, основоположними категоріями в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цих основних категорій К. Томас виділяє наступні способи врегулювання конфліктів:

1. Суперництво, як прагнення добитися задоволення своїх інтересів в збиток іншому; прагнення стати центром ситуації. При цьому відмінність у позиціях з іншими вважається несуттєвою. Наполягання індивіда на своїй думці, рішенні, поведінці як єдино правильних, таким чином знімається залежність від партнера. Але, зменшуючи напруженість ситуації таким способом, одночасно посилюється можливість конфлікту в майбутньому. "Чистої" перемоги, коли хтось з подружжя визнає свою неправоту і вибачається, як правило, у сімейних конфліктах не буває. Переможеними фактично опиняються інтереси сім'ї, дітей та здоров'я партнерів. Така тактика породжує