У конфліктних відносинах доцільно виокремити об'єктивні й суб'єктивні фактори, які штовхають людей на конфлікт.

Об'єктивні фактори – це реально існуючі обставини, суб'єктив-ні фактори – це чинники, що є стимулами до конфліктних дій, зу-мовлені ілюзорними обставинами.

У науковій та науково-практичній конфліктологічній літературі вирізняють певні підходи до класифікації конфліктів.

Вчені, досліджуючи критерії класифікації конфліктів, подають такий критерій, як ставлення людини до конфлікту. Наприклад, мож-на зробити такий поділ:*

конфлікти, що оцінюються як небажані – при цьому з'являється захисна позиція особистості;*

конфлікти, що сприймаються людиною, як необхідні – в такому разі людина поводиться природніше, адекватно.

Досить цікаву класифікацію конфліктів подає Л. А. Єршов[21].

1. За джерелом: а) конфлікти, що виникають внаслідок дій об'єктивних факторів соціальної ситуації; б) конфлікти, що виникають внаслідок зіткнення потреб, мотивів, поглядів, поведінки.

2. За змістом: а) конфлікти як ділові справи; б) конфлікти як особисті інтереси.

3. За значущістю: а) конфлікти, важливі лише для окремих пра-цівників; б) конфлікти, важливі для окремих індивідів, груп, прошар-ків населення тощо.

4. За типом розв'язання: а) конфлікти, що приводять до модифікацій обох сторін; б) конфлікти, що приводять до знищення однієї із сторін, її позицій, стереотипів, установок; в) конфлікти, що привели до іншої точки зору обидві сторони.

5. За формою прояву: а) конфлікти того чи іншого напрямку дії, поведінки ("наближення – віддалення", "наближення – наближення", "віддалення – віддалення"); б) конфлікти тієї чи іншої якості, інтенсивності дії, поведінки; в) конфлікти, що виражаються вербально чи – невербальними засобами (мовчання, поза, погляд при сприйнятті суперника); г) за типом структури взаємин – приховані, відкриті; д) за соціальною формалізацією – конфлікти офіційні та неофіційні тощо; е) конфлікти „прав та обов’язків”.

Л. Козер (США) у 1956 р. видав книгу "Функції соціальних конфліктів". Кожен його аналіз дотепер залишається класичним взірцем опису саме функцій конфліктів.

Конфліктологи дійшли висновку, що правомірно виокремлювати дві функції будь-якого типу конфліктів: позитивну (конструктивну) і негативну (деструктивну). Конфлікт – джерело розвитку. Це найпозитивніша його

функція. Вона набирає форми кризи й стимулює зміни в суспільстві, концептуально її осмислив Еріксон. Окрім того, існує чимало інших концепцій, які ми наводимо далі, враховуючи також і ваші власні роздуми, бо в процесі праці зустрічається безліч різновидів конфліктних ситуацій [19].

Конфлікт – сигнал до змін. Осмислюючи типи критичних ситуацій, Ф. Е. Василюк підкреслює позитивну роль, "потребу" внутрішніх конфліктів для життя: " Вони сигналізують про об'єктивні суперечності життєвих стосунків і дають змогу вирішити їх або ж довести до реального зіткнення, що може закінчитися згубно для особистостей". Аналогічну сигнальну функцію конфлікти виконують і в міжособистісних стосунках.

Конфлікт — можливість зближення.

Інколи бувають проблемні ситуації, які можуть зближувати людей. Соціологи чиказької школи стверджували, що "конфлікт — це можливість розмовляти відверто", коли особистості, поспілкувавшись, мають порозумітися.

Конфлікт — це можливість розрядки напруження, "оздоровлення " відносин.

Досить активно використовується в педагогічній практиці. А. С. Макаренко рекомендує вирішувати його методом "вибуху". Вибухом він називав доведення конфлікту до останньої межі, до такого стану, коли немає можливості для будь-якої тяжби між особис-тістю й суспільством, коли ребром поставлено питання – бути чле-ном суспільства чи вийти з нього [22].

До позитивних функцій конфліктів слід зарахувати дієво-впливові заходи на особистісно-суспільні відносини[7]:

конфлікт не дає системі відносин, що склалася, закостеніти, він штовхає її до змін і розвитку, відкриває шлях до інновацій, здат-них удосконалити суспільні відносини;

відіграє інформаційно-пізнавальну роль, у процесі конфлікту учасники краще пізнають один одного;

конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, групуванню однодумців;

конфлікт знижує "синдром покірності", стимулює активність людей;

конфлікт стимулює розвиток особистості, виховує у людей по-чуття відповідальності, допомагає їм усвідомлювати свою значу-щість;

у процесі виникнення критичних ситуацій виявляються непомітні до того чесноти та недоліки людей за їхніми моральними якостя-ми (принциповість, професіоналізм, стійкість, лідерство);

розв'язання конфлікту знімає напруження;

конфлікт виконує також діагностичну функцію тощо.

До негативних функцій конфліктів належать:

погіршення мікроклімату в колективі, зниження продуктивності праці, відволікання частини людей для вирішення конфлікту (створення для них дискомфорту, витрати на невідпрацьовані за виробничим планом години);

неадекватне сприйняття та непорозуміння один з одним конфліктних сторін;

послаблення співробітництва між конфліктними сторонами у процесі конфлікту й після нього;

конфронтаційні прояви в стосунках, які спрямовані більше на пе-ремогу, ніж на розв'язання проблеми для обох сторін;

моральні та матеріальні витрати на вирішення конфлікту тощо.

Отже, конфлікт – це природно. Конфлікт не повинен розглядатися, як щось жахливе, адже, він допомагає еволюції зробити черговий крок в майбутнє.

1.2. Феномен конфлікту в сім’ї

Сім'я є об'єктом вивчення багатьох наук: педагогіки, психології, демографії, соціології та ін., а тому сам термін трактується по-різному.

У Сімейному кодексі України подано таке визначення сім'ї: "Сім'я – первинний та основний осередок суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права сім'ї має і одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства" [31].

В соціологічному розумінні сім'я - це група осіб, яка заснована на шлюбі, родинних стосунках, прийнятті дітей на виховання. З точки зору суспільного змісту сім'я, звичайно, являє собою три взаємопов'язані шари соціальних