Отже, конфлікт – це природно. Конфлікт не повинен розглядатися, як щось жахливе, адже, він допомагає еволюції зробити черговий крок.

Таким чином, конфлікт – складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Ко¬жен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні (часто – протилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають ситуацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації.

Отож, сім'я – головний осередок суспільства. Це "сиве" твердження абсолютно правильно і повністю відповідає своєму значенню.
Саме, не особа, а колектив з двох людей різної статі є базовою одиницею суспільства.

Вивчення сімейного конфлікту різноманітними науковими дисциплінами свідчить про складний і багатогранний характер цього явища.Так, зокрема, соціологічний підхід у вивченні сімейного конфлікту дає матеріал про причини та частоту виникнення конфліктів; педагогіка вивчає сімейний конфлікт з точки зору його впливу на взаємини батьків і дітей, а також на розвиток дитини; в психології вивчається сам механізм виникнення конфлікту, його причини і форми прояву, а також соціально-психологічні особливості подружжя, які сприяють розвитку конфлікту чи попереджають його виникнення.

Сварки – це нормально. Усі сваряться. Або майже всі. Але для кого сварки – дрібні неприємні епізоди, а для когось – прокляття всього життя. Саме цим визначається рівень небезпеки незначних побутових наслідків сварок для членів сім’ї.

Людям потрібно задуматися надтим, що конфлікт може перейти в насильство з боку одного членів сім'ї до іншого, а наслідком насильства може бути, як фізична, так і психологічна травма на все життя.

Сьогодні сім`я стає центром соціальної роботи. Оскільки через вирішення сімейних проблем, зміцнення сім’ї як головного соціального інституту можна вийти на вирішення багатьох проблем сьогодення. Так, як соціальна робота здійснюється соціальним працівником, то саме від компетентності та особистісних характеристик залежить не тільки налагодження стосунків, позитивного мікроклімату та благополуччі сімї, а в деяких випадків і життя клієнтів здатні до скоєння суїциду..

Соціально-педагогічне консультуванн, є не від’ємною частиною роботи з сім’ями, що попали в скрутне становище на базі своїх стосунків. І хоча цей напрям є досить молодим, Як показує практика, є актуальним та необхідним. Саме соціально-педагогічне консультування в більшості випадків стає “панацеєю” вирішення різноманітних сімейних конфліктів.На жаль, на сьогодні теоретичний досвід цього виду соціально-педагогічної діяльності є недостатній та потребує удосконалення. Діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги подружжю та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи.

Родина здається позачасовою біологічною і психосоціальною спільністю, що полягає з батька, матері і дітей, її форми мінялися протягом людської історії, завжди залишаючи незмінним один аспект: вона утворить первинне навколишнє середовище в розвитку людини.

Сім'я як суспільне явище повністю підпорядковується законам суспільного житгя. Соціальна необхідність у сім'ї дійсно є, бо якщо зникне вона, то й саме існування людства опиниться під загрозою. Сім'я — основа держави. Здорова, міцна, щаслива сім'я — здорові громадяни. Люди, які живуть подружнім життям, хворіють значно менше, живуть довше. Сім'я — необхідна умова щасливого життя людини. Крім того, сім'я – середовище виховання та соціалізації дітей. Відсутність його формує у дитини цілий ряд негативних якостей, обумовлених тією чи іншою характеристичною особливістю комплексу неповної сім'ї або її відсутністю.

Виникнення негативних емоцій у подружніх чи сімейних стосунках – це нормальне явище, органічна складова частина повноцінного життя, повноцінного кохання. Звичайно, найкраще уникати конфліктів, проте якщо вони все ж таки виникають, треба робити все можливе і не дозволяти їм перерости у сварку. Важливим є не помилитися у підборі стратегії вирішення конфліктної ситуації у подружжі, оскільки людина за своєю природою є унікальною, і потребує індивідуального підходу з боку фахівця.

У будь-якому спілкуванні двох людей один "веде", а другий "йде за ним", інакше їм не бути разом. Навряд чи тут доцільне чергування. Тому розумні жінки, добровільно поступаються лідерством чоловікові. Щоправда, цього легко досягнути за умови, якщо чоловік, відповідаючи взаємністю, повсякчас піклується про дружину.

Реформування суспільства вимагає формування культури сімейних відносин. Рівень сімейної культури саме і проявляється в тому, як виходять люди із конфлікту, які стратегії поведінки обирають під час його вирішення.

Отже, стиль поведінки в кожному конкретному конфлікті визначається ступенем прагнення задовільнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси протилежної сторони учасників конфлікту (діючи спільно чи індивідуально).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Анцупов А.Я., Шипілов А.И. Конфліктологія: Підручник для вузів. – М.: ЮНіТі, 1999.

1a. Антонова-Тученко О., Московка М. "Психологічний клімат сім'ї", Журнал для батьків –1999р., №3

2. Бандурка A M., Друзь В. А Конфликтология. — Харьков, 1997

2a. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з
молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д.,1996.

3.Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000

4.Горностай П. Вимірювання параметрів рольового конфлікту: зарубіжний досвід // Конфліктологічна експертиза: теорія та методика. – Вип.. 1 . - К., 1997. – С.166-125.31

5.Дмитриев А. В. Конфликтология. — М., 2000.

6.Дмитриев А. В., Кудрявцев В.Н. Введение в общую теорию конфликтов. - М.: 2000.

6a. Дементьева Й. Первьіе годьі брака. Проблемьі становлення молодой семьи. – М.: Наука, 1991.5. Зайцева 3. Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка