В правовому розумінні сім'я – це зв'язок юридичний. Юридичний характер сімейних відносин надає регулювання їх нормами тією мірою, в тих межах, в яких держава може за допомогою обов'язкових правил впливати на поведінку членів сім'ї, сприяти її розвитку в бажаному для суспільства напрямку.

Сім'я в юридичному розумінні – це коло осіб, які пов'язані правами і ов'язками, що випливають із шлюбу, родинних стосунків, всиновлення, або іншої форми прийняття дітей на виховання. Сім'я як правовий зв'язок зберігається незалежно від того, чи подружжя порвало стосунки між собою [32; с.106]

Кравець В., Херсонський Б., Якубова Ю. визначають сім'ю як малу соціальну групу, члени якої пов'язані шлюбними або кровними стосунками, спільним побутом, взаємною моральною відповідальністю" [23].

Максимович О. вважає, що сім'я є для дитини важливим фактором у формуванні світогляду, системи соціальних орієнтацій, цінностей і життєвих планів. Правила поведінки людей і особисті обов'язки вперше усвідомлюються в сім'ї, пізнання інших людей також починається з сім'ї" [24].

Сім'я має високу персональну значимість. Для більшості людей сьогоднідні - це необхідний життєвий осередок, особлива ніша, яка оберігає ,захищає людину. І в цей час благотворний вплив справляє благополучна сім'я, а сім’я в кризі скоріше погіршує стан людини.

У залежності від суб'єктів взаємодії сімейні конфлікти поділяють на конфлікти між подружжям, батьками і дітьми, подружжям та батьками, бабусями (дідусями) і онуками [33].

Ключову роль у сімейних стосунках відіграють подружні конфлікти. Основними причинами подружньої дисгармонії, як правило, вважаються неспівпадіння характерів, подружня невірність, зловживання алкоголем та деякі інші неприємні моменти поведінки партнерів та сімейних стосунків. Погіршення психологічного клімату сім'ї, непривітне спілкування і подружні конфлікти, згідно з такою точкою зору, є наслідком порушень сімейної дисципліни, і тому у благополучній сім'ї їх не повинно бути, інакше кажучи, певний характер подружнього спілкування відбиває якісь більш глибокі процеси і не може бути самостійною причиною сімейних негараздів.

Виходячи з цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:*

психосексуальну несумісність подружжя;*

незадоволення потреби в значимості свого «Я», неповага почуття гідності з боку партнера;*

незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;*

пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);*

незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;*

розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфликтність подружніх відносин. До них відносять кризові періоди в розвитку родини.

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два «Я» стають одним «Ми». Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів .

Другий кризовий період зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система «Ми» піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?*

Погіршуються можливості професійного росту подружжя.*

У них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хоббі).*

Можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень уподружжя настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли настає «ситість» від старих вражень і «голод» по новим .

Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18—24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, “поки не пізно”.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін.

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

Одна із причин нетривалості шлюбного життя, на нашу думку, полягає в складності періоду адаптації молодят до нових для них сімейних ролей, способу життя та обов’язків. На основі результатів соціологічних опитувань спробуємо проілюструвати, як саме розподіл обов’язків у молодій сім’ї, наприклад, стосовно виховання і догляду за дитиною, може стати причиною конфлікту. [9; 49с.]

До основних причин сімейних сварок відносять:

– погані житлові умови (24 %);–

неекономні витрати одним із подружжя (25 %);–

різне розуміння щодо розподілу домашніх справ на “чоловічі” і “жіночі”