На п'ятому етапі уявлення про партнера є невиправно негативним, а ставлення до нього – відверто ворожим. Між партнерами стоїть важкий вантаж образ, звинувачень і неприязні, вони оцінюють свій шлюб як виключно невдалий. Вони постійно думають один про одного, але тільки негативно, при цьому є пристрасне бажання висказати один одному "всю правду" про нього і все, що він "заслуговує".

У типових випадках цей сумний шлях подружжя проходить за багато років, але, на жаль, іноді це відбувається у межах молодої сім'ї. У всякому разі молоде подружжя повинно знати, куди веде шлях "легких" сварок та "дотепного" обмінювання образливими репліками у сімейному спілкуванні.

Але жити без конфліктів неможливо. Чим ближчі відносини між людьми, тим більш реальним буде виникнення конфліктів. Конфлікт – це відкритий вияв існуючої між близькими людьми різниці.

Прагнення за будь-яку ціну уникнути конфлікту схоже на прагнення уникнути реальності. Від того, що ми будемо робити вигляд, ніби протиріч і різниці у наших поглядах не існує, вони не зникнуть.

У деяких сім'ях так багато сил і часу витрачається на те, щоб уникнути конфлікту, що коли він все-таки проривається, вони опиняються зовсім безпорадними перед цим вибухом.

Часто люди сердяться один на одного роками, спричинюючи біль не лише собі, але й іншим членам родини. Більшість конфліктів виникають через дрібниці й у тих, хто посварився в пам'яті навіть не залишається подробиць. Все, що залишається – це уперте небажання сторін зробити перший крок до примирення.

На рівні здорового глузду часто вважають, що шлях до зміцнення сімейних стосунків лежить через покращення матеріально-побутових умов сім'ї, але ми бачимо, що ці умови в останні десятиріччя стали незрівнянно кращими, проте рівень розлучень зріс. Це підтверджує думку про те, що вирішальним чинником посилення гармонії сімейних стосунків є тільки підвищення культури подружнього спілкування, тобто подолання звичок конфліктної субкультури.

Як вже зазначалось конфлікти найчастіше виникають через незадоволення потреб подружжя. Виходячи з цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:

психосексуальну несумісність подружжя;

незадоволення гідності з боку партнера;

незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб, потреби в значимості свого «Я», (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);

незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;

розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфліктність подружніх відносин. До них відносять кризові періоди в розвитку родини[7].

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два «Я» стають одним «Ми». Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів .

Другий кризовий період зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система «Ми» піддається серйозному випробуванню:

Погіршуються можливості професійного росту подружжя.

У них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто - привабливій діяльності (захоплення, хоббі).

Можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень у подружжя настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли настає «ситість» від старих вражень і «голод» по новим .

Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18 – 24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаногоз відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, “поки не пізно”.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін. [18].

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини [59, c.87].

Кризова родина. Протистояння інтересів і потреб подружжя носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займає непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню одне до одного, не погоджуючись ні на які компроміси. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.

Конфліктна родина. Між подружжям існують постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з подружжя, відсутність засобів на утримання родини, осуд на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох партнерів.

Невротична родина. Тут основну роль грають