Конфліктна поведінка партнерів може виявлятися в схованій і відкритій формах. Показниками схованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін. [14].

Конфлікти в родині можуть створювати психотравматичну обстановку для подружжя, їхніх дітей, батьків, у результаті чого вони здобувають ряд негативних властивостей особистості. У конфліктній родині закріплюється негативний досвід спілкування, губиться віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються негативні емоції, з'являються психотравми. Психотравми частіше виявляються у виді переживань, що в силу виразності, чи тривалості повторення сильно впливають на особистість. Виділяють такі психотравмуючі переживання, як стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга і стан провини [40].

Стан повної сімейної незадоволеності виникає в результаті конфліктних ситуацій, у яких виявляється помітна розбіжність між чеканнями індивіда стосовно родини і її дійсним життям. Виражається в нудьзі, безбарвності життя, відсутності радості, ностальгічних спогадах про час до шлюбу, скаргах навколишнім на труднощі сімейного життя. Накопичуючись від конфлікту до конфлікту, така незадоволеність виражається в емоційних вибухах і істериках.

Сімейна тривога частіше виявляється після великого сімейного конфлікту. Ознаками тривоги є сумніви,страхи, побоювання, що стосуються насамперед дій інших членів родини[15].

Нервово-психічна напругаодне з основних психотравмуючих переживань. Воно виникає в результаті:

створення для подружжя ситуацій постійного психологічного тиску, важкого чи навіть безвихідного положення;

створення для подружжя перешкод для прояву важливих для нього почуттів, задоволення потреб;

створення ситуації постійного внутрішнього конфлікту в подружжі.

Виявляється в дратівливості, поганому настрої, порушеннях сну, приступах люті.

Стан провини залежить від особистісних особливостей подружжя. Людина почуває себе перешкодою для навколишніх, винуватцем будь-якого конфлікту, сварок і невдач, схильна сприймати відносини інших членів родини до себе як обвинувачення, незважаючи на те, що в дійсності вони такими не є.

Принаймні якщо родина, що називається, здорова, якщо члени її люблять одне одного, то ніякі конфлікти не страшні. Але існує й зворотний зв’язок – щоб сімейні стосунки були гармонійними, а сварки не стали серйозним руйнівником родинного життя, треба навчитися залишати їх у вчорашньому дні. Не можна надавати їм занадто серйозного значення. Треба вчитися розпочинати кожен наступний день із чистого аркуша.

Традиційно сімейні конфлікти розглядалися як негативне явище, яке відігравало лише дестабілізуючу роль. Наслідки такого конфлікту – це погіршення стосунків, руйнування психологічного клімату в сім’ї і, як кінцевий результат, розпад сім’ї. Але конфлікт може відігравати і позитивну роль як засіб зняття загострених суперечностей у процесі діалогічного спілкування подружжів. У процесі розвитку сім’ї відбувається адаптація сімейних партнерів до кожного нового етапу стосунків у сім’ї. Отже, конфлікт відіграє стабілізуючу роль у тому разі, коли члени сім’ї прагнуть усвідомити існуючі розбіжності, знайти єдність у поглядах і позиціях.

Аналіз суперечностей, які лежать в основі виникнення конфліктів, вимагає з’ясування змісту конфліктів з метою їх подальшого конструктивного вирішення. Особливо складними і відповідальними є перші п’ять років подружнього життя. В цей час відбувається взаємна адаптація шлюбних партнерів, висуваються зустрічні вимоги, виробляються спільні погляди і взаємоприйнятні моделі поведінки

[4; с.142]ап

Одже, сім'я – головний осередок суспільства. Це "сиве" твердження абсолютно правильно і повністю відповідає своєму значенню. Саме, не особа, а колектив з двох людей різної статі є базовою одиницею суспільства. Будь-яка велика структура (організм) складається з величезної кількості, практично, однакових осередків (кліток). Тільки при дотриманні цієї умови структура може стабільно існувати, інакше її розпад буде неминучим.

У конфліктній родині закріплюється негативний досвід спілкування, губиться віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємин між людьми, накопичуються негативні емоції, з'являються психотравми. Психотравми частіше виявляються у виді переживань, що в силу виразності, чи тривалості повторення сильно впливають на особистість

Вивчення сімейного конфлікту різноманітними науковими дисциплінами свідчить про складний і багатогранний характер цього явища.Так, зокрема, соціологічний підхід у вивченні сімейного конфлікту дає матеріал про причини та частоту виникнення конфліктів; педагогіка вивчає сімейний конфлікт з точки зору його впливу на взаємини батьків і дітей, а також на розвиток дитини; в психології вивчається сам механізм виникнення конфлікту, його причини і форми прояву, а також соціально-психологічні особливості подружжя, які сприяють розвитку конфлікту чи попереджають його виникнення.

1.3. Конфлікт як першопричина насильства у сім’ї

Насильство в сім'ї – будь-які умисні дії одного члена сім'ї по відношенню до іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як громадянина інаносять шкоду його фізичному, психічному чи моральному здоров'я,а також розвитку дитини[12].

Насильство в сім'ї може мати форми фізичного, сексуального,

психічного впливу. 

1) Фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних пошкоджень, а також умисне позбавлення свободи, житла, їди, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести постраждалого до смерті, викликати порушення фізичного і психічного здоров'я, нанести шкоду його честі і гідності.

2) Сексуальне насильство в сім'ї - посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також вчинення дій сексуального характеру по відношенню до