Етнічна ідентичність сучасної української молоді

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження етнічної ідентичності

1.1. Сутність поняття «етнічна ідентичність»

1.2. Структура етнічної ідентичності.

1.3. Характеристика процесу формування етнічної ідентичності

Висновок до розділу 1

Розділ 2. Етнічна ідентичність сучасної української молоді

2.1. Структурні характеристики і основні чинники формування етнічної ідентичності сучасної української молоді.

2.2. Регіональні особливості параметрів етнічної ідентичності студентської молоді.

2.3. Інтеграційні процеси в поліетнічному просторі України. Висновок до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. На рубежі тисячоліть у перехідних суспільствах з надзвичайною гостротою постала проблема суспільного та індивідуального вибору, особливо молодого покоління.

Зі зміною соціально-економічної ситуації відповідно наступає зміна у світоглядних позиціях, орієнтацій них системах людей. Тому перед науками гуманітарного профілю, що в своїй сукупності складають вчення про людину, про її природу та існування, постає проблема теоретичного з’ясування новітніх тенденцій в орієнтаціях людської свідомості та поведінки. Відтак дедалі більша увага звертається на дослідження різних аспектів феномену ідентичності.

Актуалізація даної проблеми в сучасному суспільстві зумовлена не тільки розвитком людської індивідуальності, а й демократичними змінами в постсоціалістичних країнах, зростанням міжетнічної напруженості й конфліктів, посиленням міграційних процесів. В Україні, в зв’язку з особливостями її історичного розвитку, проблема ідентичності має поряд із загальносоціальним яскраво виражене етнічне та національне забарвлення. При цьому особливої уваги потребує з’ясування етнічної та національної ідентичності української молоді з огляду на те, що саме молодь у найближчому майбутньому стане визначальною силою у збереженні й подальшому розвитку національної державності.

Відповідно до сьогодення в Україні, як і в інших країнах пострадянського простору, де в міру занепаду старого режиму, розмивання старих відносин і зростання загального почуття невпевненості і невизначеності люди вбачають в спільності мови і культури якусь абсолютну певність та цінність, де на уламках соціальної стабільності і планової економіки мова стає потужним чинником інтеграції у роздробленому, аморфному суспільстві, етнічна ідентифікація відіграє особливо велике значення.

Звичайно, щоб здобути впевненість та цінність люди можуть ідентифікувати себе з певними соціальними групами, такими як: політичні партії, релігійні та професійні об’єднання, неформальні об’єднання молоді тощо. Але за допомогою включення в ці групи прагнення до психологічної стабільності може бути не завжди реалізоване. Опора може виявитися не надто стійкою, оскільки склад цих груп постійно змінюється, їх існування обмежене в часі, саму людину можуть виключити з групи за якісь проступки. Всіх цих недоліків позбавлена етнічна спільнота. Щоб належати до певної нації чи етнічної спільноти, від людини нічого не вимагається. З цієї спільноти не можна вигнати, виключити. Людина об’єктивно в ній існує від народження і залишається в ній. В процесі пошуку орієнтирів в перенасиченому інформацією і нестабільному світі це робить привабливою таку спільноту в свідомості людини. Відтак дослідження етнічної ідентичності молоді є надзвичайно актуальним завданням сучасної науки.

Аналіз зарубіжної літератури з даної проблематики засвідчує особливу увагу до неї таких вчених як Е. Еріксон, Е. Фромм, Е. Сміт, Т. Кузьо, Д. Сорос та багато інших.

Дане дослідження будується насамперед на теоретичних та методологічних розробках таких вітчизняних вчених, як: Л. Виготський, О. Потебня, Т. Стефаненко, Ж. Уталієва, Ф. Файзулін, В Ядов, Ю. Бех, П. Ігнатенко, В. Янів, Л. Орбан-Лембрик, Г. Солдатова тощо.

Мета дослідження – вивчення стану етнічної ідентичності сучасної української молоді, особливостей процесу її формування; дослідження чинників формування етнічної ідентичності.

Об’єкт дослідження – процес розвитку етнічної ідентичності особистості.

Предмет дослідження – соціально-психологічні чинники та особливості формування етнічної ідентичності.

З огляду на мету дослідження поставлено наступні завдання:

здійснити теоретичний аналіз проблеми формування етнічної ідентичності;

дослідити місце етнічної ідентичності в структурі особистісного самовизначення людини;

виявити головні чинники формування етнічної ідентичності молоді;

Структура курсової роботи становить: вступ, два розділи, в кожному з яких по три пункти, висновки до кожного розділу, список використаної літератури та додатки.

Загальна кількість сторінок – 48 c.

Розділ 1. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження етнічної ідентичності

1.1. Сутність поняття «етнічна ідентичність»

В другій половині ХХ століття світового масштабу набули питання, що стосуються усвідомлення своєї етнічної ідентичності – приналежності до певного етносу (етнічної спільноти).

З самого початку розвитку етнічної психології стало зрозуміло, що народ, нація, етнос є не тільки простою механічною сукупністю окремих індивідів, а являє собою цілісне утворення, яке характеризується такими поняттями як народний дух, національний характер тощо. Об’єднання людей відбувається на основі як матеріальних, так і ідеальних факторів, хоча провідне становище займають вищі, духовні прагнення людини. Основну роль у приєднанні людини до певної групи, засвоєння її норм і правил поведінки відіграє потреба в ідентифікації. Що собою являє потреба людини в ідентифікації з кимсь (чимось) і яке її міце в ієрархії потреб людини?

Походження потреби в ідентифікації пов’язане, по-перше, з тим, що в колективі людина почуває себе в більшій безпеці; по-друге, особа відчуває потребу в самоідетифікації з певною групою, усвідомлення самої себе як невід’ємної частини колективу. Проблема в ідентичності полягає перш за все в усвідомленому сприйнятті особою тих культурних норм та зразків поведінки і свідомості, системи цінностей та мови, усвідомленні свого «Я» з позицій культурних характеристик, які панують в даній спільноті, виявленні лояльності до них, самоототожненні себе саме з цими культурними зразками, що позначають не тільки спільноту загалом, а й кожного її представника зокрема.

Отже, основою для з’ясування значення поняття «ідентичність» є вчення про людські потреби [38].

Спроби визначити та класифікувати людські потреби почали здійснювати ще античні філософи. Мислителі ХVІІІ століття також прагнули