передбачає позитивне сприйняття та ставлення до власної етнічної групи і до представників інших етнічних груп. У такому розумінні вона тісно пов’язана з етнічною толерантністю – способом прийняття етнічних відмінностей, що виключає ксенофобію та конфронтацію. Г. Солдатова вбачає позитивну етнічну ідентичність як баланс, з одного боку, умовою самостійного та стабільного існування етнічної групи, з іншого, – умовою позитивної міжкультурної взаємодії. Тому вона умовно приймається за «норму» етнічної ідентичності, у структурі якої поєднується позитивний образ власної етнічної групи з позитивним ціннісним ставленням до інших етнічних груп. Етнічну ідентичність за типом норми характеризують висока толерантність і готовність до міжетнічних контактів. Водночас позитивне ставлення до власної та інших етнічних груп, закладене в «нормі», зовсім не передбачає емоційної рівності цих стосунків. Прагнення до позитивної етнічної ідентичності є необхідною умовою збереження цілісності і неповторності етнічної спільноти в етнокультурному розмаїтті світу, й тому людині з «нормальною» етнічною ідентичністю притаманна перевага власних етнокультурних цінностей [36, 57-58].
Але які би питання не залишалися дискусійними, очевидним є те, що в процесі розвитку у дитини етнічної ідентичності вона проходить ряд етапів від дифузної до реалізованої, а результатом цього процесу являється формування в підлітковому віці емоційно-оціночного усвідомлення приналежності до етнічної спільноти.
Етнічний статус частіше всього залишається незмінним протягом життя людини. І все-таки етнічна ідентичність не є статичним утворенням, а має здатність трансформуватися протягом життя людини.
Висновки до розділу 1.
Процеси соціалізації та інкультурації передбачають засвоєння індивідом системи культурних цінностей, норм і правил поведінки, смаків, звичок того суспільства, в якому він живе, з метою усвідомлення своєї релігійної, економічної, політичної, етнічної та статусної приналежності й ототожнення себе з певними соціальними групами й культурами. Це ототожнення означується в науці поняттям «ідентичність». Загалом ідентичність пов’язують з усвідомленням людиною власної приналежності до певної соціокультурної групи, що дозволяє визначити своє місце в соціокультурному просторі, вільно орієнтуватися в оточуючому середовищі.
Індивід прагне стабільності і захищеності умов свого існування. Це прагнення повністю задовольняється завдяки феномену етнічної ідентичності, що являє собою сукупність почуттів членів групи, що стосуються тих символів, цінностей і спільної історії, які й визначають їх як окрему групу. Прагнення до ототожнення з такого роду спільнотами базується на фундаментальних потребах людини: потреба в спілкуванні з собі подібними, прагнення відчувати глибокі корені, прагнення до уподібнення тощо.
Етнічна ідентичність є різновидом соціальної ідентичності. Але це насамперед психологічна категорія, основний зміст якої не так обумовлюється об’єктивними ознаками ідентичності, як глибинними процесами розвитку свідомості і самосвідомості.
Етнічна ідентичність – це не тільки усвідомлення власної етнічної приналежності, а й оцінка етнічної спільноти, значущість членства в ній, етнічні почуття гідності, гордості, образи, страху, що є вагомими критеріями міжетнічного порівняння. Ці почуття спираються на глибокі емоційні зв’язки з етнічною спільнотою, моральні зобов’язання щодо неї. Таким чином в структурі етнічної ідентичності можна виділити два основних компоненти:
- когнітивний (знання, уявлення про особливості власної етнічної групи, ототожнення себе з нею на основі етнодиференціюючих ознак);
- афективний (оцінка власної етнічної групи та її ролі в житті). Деякими дослідниками також виділяється поведінковий компонент як прояв етнічної ідентичності в реальних ситуаціях соціальної взаємодії.
Етнічна ідентичність проходить складний процес формування. Починаючи з раннього дитинства, коли формуються зачатки її зачатки, розвиток етнічної ідентичності проходить декілька етапів і цілісної, «реалізованої» форми набуває у підлітковому і юнацькому віці.
Але не варто думати, що процес формування етнічної ідентичності цим закінчується. Це динамічний утворення, яке може зазнавати трансформацій протягом всього життя людини. По-перше, процес її становлення не закінчується в підлітковому віці. Зовнішні обставини можуть штовхати людину будь-якого віку на переосмислення ролі етнічної приналежності в її житті, призводити до трансформації етнічної ідентичності. Після накопичення фактів етнічна свідомість часто стає більш стійкою і навіть може змінюватися. Крім того на трансформацію етнічної ідентичності впливають не тільки незчисленні обставини індивідуального життя людини, але і фактори, обумовлені змінами в житті суспільства, про що вже йшлося.
По-друге, навіть у дітей послідовність стадій розвитку етнічної ідентичності і їх часових меж не являються універсальними для всіх народів і соціальних ситуацій. В залежності від соціального контексту вони можуть прискорюватися чи сповільнюватися.
Процес формування етнічної ідентичності залежить від багатьох етноформуючих та етнодиференціюючих факторів. Серед них можна виділити головні, загальні та другорядні, специфічні. До перших можна віднести такі чинники як мова, національність батьків, народні традиції та звичаї, рідна земля, спільне історичне минуле тощо. Другу групу факторів складають наступні ознаки: література, мистецтво, фольклор, риси характеру, віросповідання, національна кухня тощо.
Розділ 2. Етнічна ідентичність сучасної української молоді
1.1. Структурні характеристики і чинники формування етнічної ідентичності сучасної української молоді
В попередньому розділі було висвітлено загальну характеристику явища етнічної ідентичності, специфіку її формування, розвитку і прояву. Також розкрито основні етапи її формування та основні чинники цього процесу.
Актуалізація даної проблеми в сучасному світі зумовлена не тільки розвитком людської індивідуальності, зростанням особистісного фактора в політичних процесах, а й демократичними змінами в постсоціалістичних країнах, зростанням міжетнічної напруженості й конфліктів, посиленням міграційних процесів. В Україні, у зв’язку з особливостями її історичного розвитку, проблема ідентичності має поряд із загальносоціальним яскраво виражене етнічне та національне забарвлення. При цьому особливої уваги потребує з’ясування етнічної та національної ідентичності української молоді з огляду на те, що саме молодь у найближчому майбутньому стане визначальною силою у збереженні й подальшому розвитку національної державності.
В даному розділі планується розкрити головні