Друга велика група уявлень утворилася навколо смислової категорії «країна», яка асоціюється, з одного боку, з місцем народження, зростання та навчання. У низці висловлювань помітне відчуття нерозривності між минулим, теперішнім і майбутнім: «... країна, в якій я живу і народилась».

Ще одна група уявлень студентства щодо образу України об’єднана категорією «територія» – це «місце проживання», «земля, на якій я живу», «територія, на якій я мешкаю». Тут уявлення про національну ідентичність виражено через ідею спільності території, рідної землі.

Отже, основні блоки етносоціальних уявлень студентської молоді стосовно образу національної спільноти утворені навколо таких смислових категорій як «єднання, спільність, згуртованість»; «народ, нація, національна приналежність»; «батьківщина, держава»; «країна» і «територія». Це власне і характеризує когнітивний компонент етнічної ідентичності.

Що ж до емоційного компоненту, то виявлено як позитивне (шанобливе ставлення до свого народу, гордість за його досягнення, задоволення членством в національній спільноті), так і негативне (неповага до нього, зневажання) спрямування етнічних атитюдів. Водночас значна перевага знаходиться на боці позитивного емоційного забарвлення у ставленні до етнічної спільноти.

На формування етнічної ідентичності впливає велика кількість чинників.

Впродовж філогенетичного розвитку людства в різні його етапи роль головних етноідентифікуючих та етнодиференціюючих факторів брали на себе різні ознаки. Все різноманіття цих факторів можна поділити на головні і другорядні. До головних, тобто до таких, які мають вирішальне значення у формуванні етнічної ідентичності, належать: мова, національність батьків, народні традиції, звичаї, рідна земля, спільне історичне минуле. Ці ознаки є домінуючими в переважній частині етносів. Проте не варто забувати і про інші фактори, які не є вирішальними, але забезпечують специфічність ідентифікації певних етносів. Це стосується передусім літератури, мистецтва, фольклору, рис характеру, віросповідання, національної кухні, національного одягу, спільних зі своїм народом перспектив розвитку тощо.

Здійснене на початку 90-х років дослідження етнічної самоідентифікації в етнічних групах України виявило її основні чинники: володіння рідною мовою, знання історії та культури свого народу, національність батьків, громадянство, місце проживання, місце народження тощо. (етнічна і національна ідентичність)

Нами було проведено дослідження, яке мало на меті встановити міру впливу тих чи інших чинників на формування позитивної етнічної ідентичності. Список, отриманий від респондентів, був доповнений ще декількома чинниками. Таким чином отримано список з 15 чинників. Перед респондентами було поставлено завдання: «Що для Вас особисто стало визначальним фактором при відповіді на питання про сою етнічну приналежність? Прорангуйте наступні чинники: позначте кожен фактор цифрою від 1 до 15 наступним чином: 1 – найважливіший чинник, 2 – другий за значущістю, 3 – …, 15 – найменш значущий чинник.

Найбільшу роль в становленні ідентичності належить таким чинникам, як «сім’я», «мова», «місце народження», «школа», «культурні традиції» (див. Додатки, таблиці 1). Сім’я є основним чинником, який називають як україномовні, так і російськомовні. Мова в україномовній вибірці займає друге місце, а в російськомовній – тільки четверте. Але все ж входить в п’ятірку найважливіших факторів.

Крім того було встановлено, ким відчувають себе респонденти насамперед (важливим фактором, що однозначно має велике значення, є політичні процеси в нашому перехідному суспільстві):

населення району чи міста – 27,27 %;

регіону – 4,55 %;

України в цілому – 22,73%;

Європи – 15,91 %;

світу в цілому – 29,55 %.

До речі, значно більшої уваги заслуговують спільні зі своїм народом перспективи розвитку. Хоча, на перший погляд, у ньому немає нічого особливого, оскільки його можна розглядати як антитезу спільному історичному минулому. Проте, якщо даний елемент ідентифікації розглядати у більш широкому контексті, а саме, з позиції розвитку етнічної самосвідомості, то картина суттєво змінюється. Тому, що спільна мова, спільні традиції або інші спільні етнічні ознаки можуть поступово втрачати свою визначальну роль у життєдіяльності етносу, коли за браком динаміки розвитку перетворюватимуться на статичні, застиглі складові. Cтатичність елементів етнічної ідентифікації підвищується мірою зниження освітнього рівня респондентів. І в цьому, певно, проявляється тяжіння до емоційного чи то раціонального сприйняття етнічних цінностей, що ґрунтується на усвідомленні їх як реально дійових або як необхідної умови належності до того чи іншого етносу.

Отже, етнічна ідентифікація є дійсно багатогранним процесом. Це особливо усвідомлюється, коли до її розгляду залучається момент вільної орієнтації у кодах тієї чи іншої культури, її цінностях, формах виразу, що уможливлюється перебуванням у певному етнокультурному контексті та дотримуванням відповідних поведінкових стереотипів. За такої обставини значущості набувають особливості етнокультурної сімейної соціалізації. Щоправда, у даному випадку важко позбутися певної упередженості. І пояснюється це, по-перше, тим, що в окремих сім'ях частіше зберігаються лише різні фрагменти етнокультурної інформації, тому до самостійного відтворення комплексу визначальних рис етнічної культури, протягом тривалого періоду, більш здатна етнічна спільнота в цілому. А, по-друге, самі по собі етнічні спільноти можуть відрізнятися за рівнем однаковості та однорідності ціннісних переваг. Хоча це, звичайно, ніяким чином не спростовує ролі сім'ї у формуванні (чи то спонтанному, чи цілеспрямованому) етнокультурної компетентності. Інша річ, що за сучасних умов часто-густо спостерігається порушення традиційних механізмів передавання міжпоколінної етнічної інформації. І в основному це відбувається внаслідок перебирання їхніх функцій тими чи іншими соціальними інститутами або формування нових варіантів споживацької поведінки [7, 133].

2.2. Регіональні особливості параметрів етнічної ідентичності студентської молоді

Важливою складовою понятійної схеми етнічної ідентичності є її параметри. В більшості досліджень, що так чи інакше стосуються вивчення феноменологічного поля етнічної ідентичності, автори традиційно визначають її актуальність, значущість та валентність [2, 72].

Актуальність етнічної ідентичності. Для визначення цього