Кошти органів місцевого самоврядування як на регіональному рівні, так і на рівні рад островів, направляються перш за все на служби за місцем проживання та денні центри для людей похилого віку, розумово хворих, для

людей з розумовою і фізичною обмеженою дієздатністю, дітей, а також використовуються на дослідження в сфері соціальної роботи, післяінституційну допомогу, підтримку судової системи для неповнолітніх правопорушників. На сьогодні створено нову систему планування витрат на

соціальну роботу, яка підпорядкована міжвідомчій Комісії Центрального Уряду і Органів Місцевого Самоврядування (Committee of Central Government and Local Authority).

Волонтерські організації забезпечують та надають професійні послуги як додаток до тих, які надаються органами місцевого самоврядування, набирають і готують волонтерів, які надають широкі і різноманітні послуги тим людям, які їх потребують. Ці служби плануються в тісному співробітництві з службами органів місцевого самоврядування.

Активна допомога центрального уряду надається волонтерським організаціям в сфері соціального добробуту з метою заохотити і підтримати різноманітність видів діяльності, які служать додатком до надання соціальних послуг державними закладами. Це фінансування направлене організаціям і проектам національного значення або експериментальним проектам. Крім того, допомога центральної влади є доступною службам соціальної допомоги через Міську Програму (Urban), Агентства Підготовки і Волонтерський Фонд підтримки безробітних. Волонтерські організації також отримують допомогу від Трастів, корпоративних донорів і окремих індивідів.

Коротко охарактеризуємо особливості соціальної роботи в Шотландії з різними групами населення на основі аналізу наукової літератури, і узагальнення результатів стажування в соціальних закладах Шотландії.

Соціальна робота з дітьми. Діти, що потребували опіки та були під супервізією департаментів соціальної роботи органів місцевої влади, складали близько 1,05 % від населення віком до 18 років на початку 90-х років. 52 % дітей, що потребували опіки, перебували вдома (під супервізією органів у справах неповнолітніх), 26 % - з родичами, друзями або фостер батьками, 20 % - в різного типу закладах.

Опіка в громаді включає усиновлення дітей, де це можливо. Було визначено 6 волонтерських організацій, що могли діяти як агенства по допомозі в усиновленні. В останні роки помітне скорочення чисельності немовлят та дітей молодшого віку, яких усиновляють, та збільшення кількості старших дітей, включаючи тих, які мають спеціальні потреби.

Постійно зменшується надання послуг дітям за місцем проживання, що

привело до зменшення дитячої популяції та появи політики утримання дітей вдома. На початку 90-х років було всього близько 3.000 місць для дітей в центрах опіки, невелика кількість волонтерських домівок з 90 місцями для розумово уражених дітей. Політика закладів, що опікуються дітьми полягає, перш за все, в увазі до інтересів та добробуту дитини, але зважають і на права та інтереси природних батьків. Цей баланс було врегульовано в Акті 1968 року.

Служби в справах неповнолітніх. Створення системи служб у справах неповнолітніх було найбільшою зміною в соціальній роботі з дітьми, ініційованою Актом 1968 року. У квітні 1971 року служба взяла замість судів вирішення справ дітей, що скоїли злочини віком до 16 років і потребують опіки та захисту.

Члени комісії в справах неповнолітніх представлені людьми різного віку, професій тощо. Вони вибираються на основі їх досвіду та інтересу до роботи з дітьми. Кожен регіон та острів має свою дитячу комісію, в Шотландії - близько 1.700 чоловік.

Кожний регіон має Репортера (спеціальна посада), який доповідає про дітей з проблемами в Дитячу комісію, оскільки кожна дитина з проблемами відразу потрапляє до нього. Він має розглянути справу цієї дитини і вирішити, чи потрібне втручання, чи дитина зможе отримати допомогу від департамента соціальної роботи або волонтерської організації, може зробити так, що дитина отримає попередження від поліції. Якщо він вважає, що необхідно приймати примусові рішення стосовно дитини, то організовує слухання для розгляду справи та вирішує, які дії треба застосувати в інтересах дитини. Якщо в процесі слухання буде доведено, що дитина потребує примусової опіки, то її можуть направити у заклади за місцем проживання чи фостер-домівку, або можуть призначити нагляд соціального працівника за дитиною вдома.

Соціальні служби для людей похилого віку. Число людей похилого віку в Шотландії зростає, особливо старших 75 років. З процесом старіння вони стають більш залежними та потребують соціальних послуг. Близько 40% місцевого бюджету відводиться на послуги для цієї категорії клієнтів. На сьогодні суть політики стосовно людей похилого віку полягає у розвитку

опіки у громаді для того, щоб допомогти цим людям залишитися у власних

домівках, а не переїжджати до будинків для перестарілих.

З`явилося більше денних центрів з ланч-клубами для людей похилого віку. Основною формою підтримки людей похилого віку є робота з ними вдома: доставка харчів, функціонування системи сигналізації, прання та ін. Будинки для людей похилого віку та інші подібного типу заклади утримуються місцевою владою або приватними організаціями чи окремими людьми. Вони можуть надавати довго-та короткотривалу опіку (на вихідні, відпустку); деякі пропонують реабілітаційну програму для тих, хто прибуває з лікарні.

Соціальні послуги для людей з фізичними і розумовими вадами. Послуги для цієї категорії людей та для хронічно хворих надаються департаментами соціальної роботи місцевої влади та волонтерськими організаціями.

Головне їх завдання - допомогти цим людям вести якомога повноцінніше життя щонайближче до громади. Волонтерські агентства займаються вікової групою від 16 до 65 років. Послуги, що надаються, такі самі як і для