Як показав аналіз літературних джерел, діагностування в школах Великої Британії – це звіт шкіл перед учнями, батьками, суспільством та урядом. У Національній програмі сказано про те, що призначення педагогічного діагностування - розвивати комунікативні здібності, учити логічно висловлюватися, формувати практичні уміння. Тобто, під час діагностування навчальних досягнень оцінюється не лише інтелект, а й ініціатива, компетентність та практичні навички.

Результати аналізу практики у Великій Британії дають підстави для висновку, що використання досвіду цієї країни сприятиме реалізації важливих державних програм та програм ООН, що стосуються України, зокрема проекту ООН “Інновація й оновлення освіти для покращення добробуту та зниження рівня бідності”. Цей проект має на меті впровадження таких варіантів політики щодо зовнішнього оцінювання. Варіант А. Проведення вибіркового зовнішнього діагностичного оцінювання навчальних досягнень учнів. Варіант дає можливість: виявити загальні тенденції розвитку якості загальноосвітньої підготовки учнів, отримати порівняльні дані в окремих регіонах України, виявити труднощі, що можуть виникнути в учнів, учителів, директорів шкіл, працівників освіти під час проведення педагогічного тестування.

Варіант Б. Участь України в міжнародних порівняльних дослідженнях (TIMSS, PISA тощо). Порівняльні дослідження надають можливість здійснити моніторинг якості освіти у світі.

Варіант В. Запровадження обов’язкового зовнішнього діагностичного оцінювання на різних рівнях навчання (початкова, основна, старша школи). Головною метою, як і в разі вибіркового діагностичного оцінювання, є вимірювання рівня та якості навченості учнів.

Варіант Г. Запровадження зовнішнього оцінювання (сертифікаційного оцінювання) на рівні закінчення старшої школи. Запровадження цього варіанту сприятиме впровадженню системи MATURA з зарахуванням випускних іспитів у школі як вступних до вищих навчальних закладів.

Результати дослідження дозволяють додати до переліку ще один варіант - варіант Д.: врахування суб’єкт-суб’єктної взаємодії між учителем і учнями під час діагностування навчальних досягнень учнів. Для реалізації цього варіанту на практиці необхідно спрямувати освітню стратегію на суб’єкт-суб‘єктну взаємодію, і, таким чином, забезпечити учневі активність, відповідальність за результати навчання, а вчителеві забезпечує зворотний зв’язок, який допомагає стежити за ходом засвоєння компетентностей кожного учня з метою своєчасного внесення корективів.

Досвід Великої Британії свідчить, що не менш об’єктивною та ефективною у порівнянні з тестуванням оцінкою є оцінка дій учнів, котрі наближені до реальних умов.

У сфері соціальної роботи функції держави зводяться до:*

встановлення національних мінімальних стандартів (напр., функціонування служб створення і супроводу прийомних сімей, шкіл інтернатного типу, центрів усиновлення, роботи з дітьми з особливими потребами тощо);*

встановлення стандартів освіти і підвищення кваліфікації працівників соціальної сфери;*

розроблення правил поведінки соціальних працівників;*

ведення єдиного реєстру соціальних працівників і організацій, які надають

соціальні послуги;*

інспектування щодо дотримання стандартів та правил поведінки.

В країні функціонує 150 державних соціальних служб з оцінки потреб та планування надання соціальних послуг (визначення потреб, призначення соціальних послуг, призначення соціальної допомоги)

Функція державних соціальних служб полягає першочергово в ідентифікації потреб, визначенні та вповноваженні постачальників (НДО і приватних організацій) на надання соціальних послуг для подолання визначених проблем та контролі за дотриманням стандартів якості соціальних послуг.

У країні налічується 31 постачальників соціальних послуг для дорослих, з яких близько 70% – недержавні або приватні постачальники соціальних послуг, 30% - комбіновані. 76% послуг надається на місцевому рівні.

Проблемним питанням у даному випадку є вироблення своєрідного компромісу, з огляду на те, що медичні послуги у Великобританії є безкоштовними, а соціальні – платними.

І надзвичайно важливим є питання управління ринком постачальників соціальних послуг.

Усе ще пріоритетними у наданні соціальних послуг, незважаючи на тривалий досвід, понад 20 років, є відхід від інституційної моделі та модернізація системи надання соціальних послуг з перенесенням акцентів на організацію догляду у громаді. Крім того, особлива увага приділяється наданню клієнтам більшої свободи/права при формуванні пакету соціальних послуг.

Для забезпечення отримання клієнтами насправді потрібних їм послуг формується система різноманітних соціальних послуг та розробляються гнучкі схеми надходження грошей.

Одним із прикладів модернізації системи надання соціальних послуг є проект «Індивідуальні бюджети». Проект спрямований на вдосконалення системи надання соціальних послуг, передусім з догляду вдома, і підвищення їх ефективності. Амбіційна мета – оцінити ефективність існуючих соціальних послуг і розробити так званий «золотий стандарт» соціальних послуг. Основна увага приділяється швидкості та ефективності надання соціальної послуги, а питання якості уже є аксіомою.

У Великобританії практично немає будинків-інтернатів для дітей, якщо і трапляються, то невеликі школи-інтернати, дуже поширеним є respite care – короткострокове проживання, найпоширеніша та найпопулярніша форма – прийомні сім’ї (в них утримується до 75 % всіх дітей, позбавлених батьківського піклування).

Обсяг соціальної допомоги на дитину визначається індивідуально і залежить від комплексу індивідуальних потреб.

Основний акцент – на розробці послуг, які б відповідали потребам дитини, замість того, щоб «втискати» дитину в уже існуючу систему послуг.

Ступені соціальної роботи мають відповідати вимогам Державних професійних стандартів соціальної роботи, ключовими ролями яких є:

- готуватись і працювати з індивідуумами, сім’ями, опікунами, групами та громадами з метою оцінювання їх потреб та обставин;

- планувати, проводити, переглядати та оцінювати практику соціальної роботи з індивідуумами, сім’ями, опікунами, групами, громадами та іншими фахівцями;

- підтримувати індивідуумів у представленні їх власних потреб, поглядів та обставин;

- управляти ризиком індивідуумів, сімей, опікунів, груп, громад, самих себе та своїх колег;

- керувати та нести відповідальність, з проведенням супервізії та наданням допомоги у власній практиці соціальної роботи Вашої організації;

- демонструвати професійну компетентність у практиці соціальної роботи.

У Великобританії, при підготовці соціальних працівників, велика увага приділяється практичній роботі.

Для отримання ступеню, майбутні соціальні працівники мають відпрацювати 200 днів практики у 2 різних установах (застосовуючи при