цьому набуті знання з соціальної роботи, психології, юриспруденції).
Практикант працює повний робочий день, на декілька днів повертаючись до університету, щоб поповнити свої знання щодо питань, які виникли в процесі проходження практики. Наставник тричі відвідує студента під час його практики: щоб укласти відповідну угоду, подивитись як проходить практика, та пересвідчитись, що студент склав портфоліо. Дане портфоліо в подальшому розглядається наставником, керівником та клієнтами організації, де студент проходив практику і йому виставляється оцінка.
Після проходження практики студенти вибирають спеціалізацію і фокусують своє подальше навчання або на соціальній роботі з дітьми, або на соціальній роботі з дорослими.
Під час роботи на практиці студент грошей не отримує, проте, певні кошти надходять до установи, яка бере практикантів.
За організацію практики відповідає університет, який готує соціальних працівників. Студенти можуть виявити бажання попрактикуватись в тій чи іншій установі, проте, кінцеве рішення про місце проходження практики приймає університет.
Заслуговує на увагу досвід Великобританії у створенні та діяльності Комісії по інспектуванню соціального догляду, яка є єдиною незалежною інспекцією, що здійснює перевірку діяльності усіх служб, як державних так і недержавних, що надають соціальні послуги у країні.
Комісія розпочала свою роботу у квітні 2004 року. Має офіси у Лондоні, Бірмінгемі, Ньюкаслі та Лідсі.
Програми просвіти батьків та їх підготовки до усвідомленого батьківства, що існують у світі, здійснюються фахівцями із захисту прав дитини, самими батьками, які мають досвід розв’язання певних проблем. Спільним для всіх програм є прагнення розширити самостійність батьків при розв’язанні багатоаспектних проблем, які виникають у взаєминах з дітьми, при виборі поведінки й методів виховного впливу в різних ситуаціях. Але державних стандартизованих вимог до розробки та реалізації таких програм не існує. Відсутній цілісний підхід і систематизація змісту програм. У міжнародній практиці ініціаторами впровадження таких програм є громадські організації.
Провідним напрямом державної політики України в галузі виховання проголошено особистісно орієнтований підхід до дитини. Чинні державні програми спрямовані на підготовку свідомості батьків і педагогів до створення сприятливих умов для повноцінного розвитку дітей й окреслюють перспективні напрями освітньої діяльності різних соціальних інститутів. Не існує жодної державної програми, що спрямована саме на підготовку молодих сімей до усвідомленого батьківства, формування відповідних навичок. Розв’язання цієї проблеми неможливе без звернення до передового міжнародного педагогічного досвіду країн, що мають сформовані традиції в галузі просвіти батьків, роботи служб соціальної підтримки сім’ї та дітей раннього віку.
Особливий інтерес викликає досвід Північної Ірландії, де провідна роль у процесі підготовки молодих сімей до усвідомленого батьківства належить громадським організаціям. Виключно важливе місце в системі підготовки молодих сімей до усвідомленого батьківства займають громади, які вступають в офіційні відносини з державою, громадськими організаціями, навчальними закладами. Подібний досвід роботи практично відсутній у нашій країні. Як наслідок, в Україні громадський рух не справляє суттєвого впливу на виховання підростаючого покоління. У зв’язку з цим величезний інтерес для сучасного українського суспільства становить організована діяльність громадських асоціацій у Північній Ірландії, які сприяють посиленню ролі громади в питаннях державної підтримки сім’ї.
Усе це в сукупності дозволяє здійснювати соціальну роботу за основними напрямами, які реалізуються соціальними службами у справах дітей:
1. Соціальна підтримка різних категорій сімей.
2. Соціальне становлення жіночої молоді.
3. Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами.
4. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.
5. Профілактика алкоголізму та наркоманії.
6. Профілактика ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань.
7. Профілактика правопорушень.
8. Сприяння працевлаштуванню.
9. Правова освіта молоді.
10. Підтримка творчої, обдарованої молоді.
11. Соціальна підтримка неповнолітніх та молоді, які повернулись з місць позбавлення волі.
12. Соціальна підтримка військово зобов'язаної молоді
Значно розширює об'єкт СС їхня робота у плані профілактики алкоголізму та наркоманії, протиправної поведінки молоді. Практика соціальної роботи з молоддю у західних країнах модель ("Вертушки") свідчить, що придбання і зміни ризиків у поведінці особистості відбуваються поступово, а, отже, види діяльності та пріоритети об'єктів можуть змінюватись. Робота з клієнтами на кожній стадії залежності (алкоголізму, наркоманії) потребує різних форм і методів індивідуальної або групової соціальної роботи. Чим більша залежність, тим більшого професіоналізму потрібно для роботи з такими клієнтами.
Наприклад, соціальні служби для молоді проводять велику роботу по попередженню наркоманії серед молоді. Мета роботи - попередження наркоманії, об'єкт - молодь.
Якщо розглянути форми і зміст соціальної роботи з індивідами з різним ступенем залежності, то вони відрізняються за своїм характером. Під час роботи з молоддю, яка ще не має алкогольної чи наркотичної залежності, використовуються такі форми роботи: відеолекторії, конкурси, рольові ігри, вікторини, вечори запитань-відповідей та ін.
У роботі з молодими людьми, які вже належать до групи ризику, використовуються такі форми роботи як індивідуальна робота нарколога, психолога, соціально-психологічна допомога, ресоціалізація.
На сьогоднішній день проблематичною залишається робота з групами молоді, які перебувають у стані входження до групи ризику, тобто знаходяться в стані залучення до вживання алкоголю та наркотиків.
Аналогічна ситуація склалася при вирішенні таких завдань соціальними службами, як профілактика бездоглядності і безпритульності, профілактика захворювань, які передаються статевим шляхом, профілактика правопорушень серед дітей та молоді, де також необхідно враховувати ступінь включення клієнта в ту чи іншу залежність, наявність або відсутність асоціальної поведінки. Така структуризація об'єкта соціальної роботи (при формальній його однорідності) передбачає складну структуру служб, які можуть забезпечувати роботу з усіма категоріями молоді, котра потребує соціальної допомоги.
В той же час спеціалізовані соціальні служби, і зокрема такі, як служби негайної психологічної допомоги, центри ресоціалізації і реабілітації орієнтовані в основному на вузьку групу клієнтів.
Тобто за