участі у розробці ефективної системи покарань за кривдження дітей.

До речі, у Великобританії практично немає будинків-інтернатів для дітей, якщо і трапляються, то невеликі школи-інтернати, дуже поширеним є respite care – короткострокове проживання, найпоширеніша та найпопулярніша форма – прийомні сім’ї (в них утримується до 75% всіх дітей, позбавлених батьківського піклування).

Обсяг соціальної допомоги на дитину визначається індивідуально і залежить від комплексу індивідуальних потреб.

Основний акцент – на розробці послуг, які б відповідали потребам дитини, замість того, щоб «втискати» дитину в уже існуючу систему послуг.

Три дні нашого візиту українська делегація провела у Бірмінгемі, де була запрошена на прийом до Мера міста, зустрілася із працівниками Дирекції з питань дорослих та громад міської ради Бірмінгему (український еквівалент – Головне управління праці та соціального захисту) та ознайомилася з практичною роботою цілої низки соціальних служб, що надають послуги різним категоріям клієнтів.

Дирекція з питань дорослих та громад (соціальні служби) міської ради Бірмінгему надає широкий спектр послуг по догляду для:

а також тісно співпрацює із:

Однією із соціальних організацій, які ми відвідали у Бірмінгемі, став центр підтримки доглядальників - недержавна організація (НДО), що надає підтримку доглядальникам, родичам, сусідам, волонтерам, які здійснюють догляд за людьми з особливими потребами. Фінансується з місцевого бюджету.

У Бірмінгемі таких близько 1 000 000, як зазначила працівниця центру, «...практично кожен 10 у нашому місті когось доглядає».

Даний заклад працює п’ять днів на тиждень (понеділок – п’ятниця) з 10.00 до 16.00 год., у штаті має 5 постійних працівників.

Центр пропонує місце для зустрічей, спілкування, консультування.

У центрі діє гаряча лінія, куди надходить близько 400 дзвінків на місяць.

Центр:

- здійснює юридичне консультування доглядальників;

- надає психологічну підтримку;

- організовує щомісячні форуми для тих, хто здійснює догляд, на яких можна отримати поради професійних соціальних працівників, інформацію щодо фінансів і соціальних виплат, пільг для доглядальників, інформацію щодо особливостей організації догляду за певними категоріями клієнтів;

- допомагає з організацією заміни доглядальника, якщо виникла потреба взяти вихідний чи невелику відпустку.

Серед типових пільг, на які можуть претендувати доглядальники:

- не платять місцевий податок;

- пільгово забезпечуються житлом.

Варто відмітити, що центр надає підтримку також батькам, які здійснюють догляд за дітьми з особливими потребами. Це важливо, адже у Великобританії теж існує розподіл функцій при наданні соціальних послуг різним групам клієнтів, і організацією надання соціальних послуг дітям опікується Департамент освіти і науки. Таким чином, дане НДО демонструє приклад налагодження співпраці у підході до організації надання соціальних послуг різним групам населення.

Щотижня, по понеділках з 11.00 до 13.00 доглядальники збираються на зустрічі в офісі центру. Група діє частково за принципом самодопомоги, проводяться також консультації фахівців. Крім того, доглядальники можуть пройти певні оздоровчі заходи (масаж, ароматерапія), взимку безкоштовно забезпечуються вакцинацією.

Крім тренінгових кімнат мають приміщення для тих, хто хоче зробити приватний дзвінок, або трохи заспокоїтись (для тих, хто прийшов в «розтріпаному» стані).

У найближчих планах – розробка програм для доглядальників, які доглядають невиліковно хворих та тих, хто в недалекому майбутньому має перейти в стаціонарний заклад.

Всього по країні діє 120 схожих центрів, вони є нецентралізованими, мають власні програми діяльності, що розробляються відповідно до місцевих потреб.

У грудні доглядальники Великобританії святкують день доглядальника, проводиться багато масових заходів, своєрідних парадів.

Стосовно створення подібної служби в Україні, досвід Великобританії є дуже корисним, адже проблема надання соціальних послуг доглядальникам в Україні є актуальною.

Під час візиту до Університету Бірмінгему на факультет соціальної роботи Інституту прикладних соціальних досліджень деканом Факультету Ральфом Томас нашій увазі була запропонована змістовна презентацію щодо системи підготовки соціальних працівників у Великобританії.

Даний університет випускає близько 100 соціальних працівників щорічно, конкурс – близько 10 чоловік на місце.

Навчання платне: 3,5 тисячі фунтів стерлінгів на рік для британців, 8 тисяч фунтів стерлінгів – для іноземних студентів.

Є дистанційна форма навчання за певними курсами.

Інваліди теж платять за навчання, їх оплата покривається спеціальними грантами.

Офіційні мови навчання: англійська, валійська, мова жестів.

По всій країні щорічно випускається 4-5 тисяч соціальних працівників, готує за даною спеціальністю майже третина усіх університетів.

Для усіх нових працівників соціальної сфери є 6 основних тем для вивчення:

Принципи соціального захисту (Цінності, Конфіденційність, Приватність, Ризик);

Організація соціального захисту;

Управління безпекою;

Ефективне спілкування;

Виявлення та реакція на насилля та зневагу;

6. Розвиток соціального працівника.

Ступені соціальної роботи мають відповідати вимогам Державних професійних стандартів соціальної роботи, ключовими ролями яких є:

- готуватись для, і працювати з індивідуумами, сім’ями, опікунами, групами та громадами з метою оцінювання їх потреб та обставин;

- планувати, проводити, переглядати та оцінювати практику соціальної роботи з індивідуумами, сім’ями, опікунами, групами, громадами та іншими фахівцями;

- підтримувати індивідуумів у представленні їх власних потреб, поглядів та обставин;

- управляти ризиком індивідуумів, сімей, опікунів, груп, громад, самих себе та своїх колег;

- керувати та нести відповідальність, з проведенням супервізії та наданням допомоги у власній практиці соціальної роботи Вашої організації;

- демонструвати професійну компетентність у практиці соціальної роботи.

У Великобританії, при підготовці соціальних працівників, велика увага приділяється практичній роботі.

Для отримання ступеню, майбутні соціальні працівники мають відпрацювати 200 днів практики у 2 різних установах (застосовуючи при цьому набуті знання з соціальної роботи, психології, юриспуденції).

Практикант працює повний