Дипломна робота

Соціально-педагогічні умови формування національної самосвідомості молоді в Україні

Зміст

Вступ.............................................................................................................................3

Розділ 1. Теоретико-методологічні передумови вивчення національної самосвідомості молоді................................................................................................6

1.1.Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем розвитку особистості молоді...........................................................................................................................6

1.2. Ціннісні та культурні передумови формування національної самосвідомості молоді.........................................................................................................................21

Висновки до розділу 1. ............................................................................................29

Розділ 2. Особливості формування національної самосвідомості молоді соціально-педагогічними умовами..........................................................................31

2.1. Діяльність державних органів влади щодо формування національної самосвідомості молоді..............................................................................................31

2.2. Роль молодіжних громадсько-просвітницьких та освітніх установ у формуванні національної самосвідомості...............................................................43

2.3.Дослідження рівня національної самосвідомості молоді ..............................53

Висновки до розділу 2. ............................................................................................59

Висновки....................................................................................................................61

Список використаних джерел..................................................................................65

Додатки......................................................................................................................70

ВСТУП

Актуальність дослідження. Національне виховання шкільної молоді визначено одним із стратегічних завдань реформування сучасної української освіти. Це знайшло відображення у Національній доктрині розвитку освіти, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, низці нормативних документів. Його успішна реалізація є провідною умовою розвитку всіх сфер суспільного життя в Україні, забезпечує їй високий рівень самопрезентації у світовому співтоваристві. З огляду на це особливого значення набуває виховання національної самосвідомості старшокласників, формування у них здатності до толерантних взаємин у полікультурному світі.

У працях М.Головатаго, Б.Кравенка, В.Шевченка та ін., підкреслюється, що національна самосвідомість формує особистість як носія етно-національних цінностей, визначає її духовні орієнтири та цілі життєдіяльності, є показником громадянської зрілості.

Виховання національної самосвідомості у старшому шкільному віці відбувається в умовах активізації потреб та мотивів старшокласників: професійного та життєвого самовизначення; утвердження світогляду, стійкої системи ціннісних орієнтацій та ідеалів; пошуків власної ідентичності. Проте значна частка старшокласників, насамперед ті, які проживають в урбанізованих центрах, мають низький рівень національного самоусвідомлення, нерідко й зовсім не ідентифікують себе з українською нацією. Етнонаціональне відчуження виявляється у таких якостях як національний нігілізм, почуття національної меншовартості, байдужість до долі рідного народу, небажання реалізувати творчий потенціал та знання для примноження здобутків своєї країни.

Вагомий внесок у розвиток теорії національного виховання школярів, обґрунтування закономірностей, принципів, змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу зроблено українськими вченими: І.Бехом, О.Вишневським, О.Киричуком, Г.Мартинюком, М.Романенком, Ю.Руденком, Б.Ступариком, О.Сухомлинською, Г.Філіпчуком, П.Щербанем та ін. Аналіз цих досліджень свідчить, що проблема виховання національної свідомості та самосвідомості школярів пов’язується з розвитком у них громадянських ціннісних орієнтацій; сприйняттям національних цінностей як морально-етичної та естетичної складової національного виховання, що мотивує власну життєдіяльність.

Актуальність зазначеної проблеми дослідження зумовлена суперечностями між сучасними вимогами до особистості, як національно свідомого громадянина України, потребою розвитку національних якостей у молоді, які дають змогу зберігати етнічну ідентичність у полікультурному середовищі великого міста та недостатньою ефективністю системи виховання в процесі навчання.

Об’єкт дослідження виховання національної самосвідомості учнівської молоді.

Предмет дослідження соціально-педагогічні умови виховання національної самосвідомості старшокласників.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці виховання національної самосвідомості молоді.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці.

Визначити діяльність державних органів влади та роль молодіжних громадсько-просвітницьких організацій у формуванні національної самосвідомості.

Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель виховання національної самосвідомості молоді.

Визначити критерії, показники та рівні сформованості національної самосвідомості старшокласників.

Методи дослідження. У процесі вирішення поставлених завдань були використані теоретичні та емпіричні методи дослідження. Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з визначеної проблеми; теоретичне осмислення педагогічного досвіду національного виховання школярів; моделювання комплексу психолого-педагогічних умов виховання національної самосвідомості старшокласників. Емпіричні: бесіди, інтерв’ювання, тестування та анкетування учнів; педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий етапи), кількісний та якісний аналіз результатів.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідницька робота проводилася на базі навчального закладу Отинійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Усього до процесу дослідження було залучено 68 респондентів, учнів старших класів, віком від 15 до 17 років.        

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (64 найменувань) та 2 додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МОЛОДІ.

1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем розвитку особистості молоді.

Удосконалення будь-якого суспільства немислиме без систематичної та цілеспрямованої роботи щодо розвитку і становлення особистості. Але досягти зрілості як особистість людина здатна лише через громадянське бачення світу, через оцінку усього, що відбувається навколо, з позицій власної активної участі та відповідальності за ті процеси, що проходять у суспільстві. Реформа освіти ставить проблему виховання громадянина на перше місце, оскільки добре відомою є незаперечна істина: аби демократія стала реальністю життя, потрібна зацікавленість людей у досягненні суспільно важливих цілей; відповідальність за долю суспільства як за свою власну; сприяння зближенню інтересів особи та суспільства, держави; подолання або хоча б послаблення суперечностей поміж ними. З початку треба визначити поняття громадянськість. Вперше воно дістало певне обґрунтування і практичне втілення у працях античних філософів. Сократ вважав метою виховання громадянина античного суспільства виховання доброго громадянина [20, с.41].

Платон мету виховання вбачав у тому, щоб здійснити на людину такий вплив, який би з дитинства спонукав її до прагнення стати досконалим громадянином. При цьому Платон відстоював інтереси держави, а не особистості: "Ні спокуса, ні насильство не можуть примусити громадянина зрадити інтереси держави" [38, c.58]. Ідея громадянськості знаходить своє втілення й у "Філософії права" Гегеля, який вбачав найвищим обов'язком людини "бути членом держави", оскільки держава - це "об'єктивний дух, а сам індивідуум настільки об'єктивний, істинний і моральний, наскільки він є членом держави ." [20, с.148]. Саме в державі людина відчуває свою власну сутність і саме завдяки приналежності до неї переживає гордість за саму себе. Водночас, і держава має бути вдячною своїм громадянам. У збалансованому поєднанні обов'язків і прав громадянина,