держави мають серйозні соціальні наслідки, ведуть до зростання песимістичних і екстремістських настроїв у молодіжному середовищі, негативізму, запереченню етичної й культурної наступності поколінь [17,c.193].
Концентрація уваги на вирішенні поточних проблем молоді не повинна заслоняти необхідності роботи «на перспективу», що не припускає негайного результату. Підтримка талановитої молоді – це інвестиції в наше майбутнє, робота, що вимагає кропітких зусиль, спрямована на становлення й розвиток таланта. Необхідно сформувати в суспільстві ставлення до таланта як до стратегічного ресурсу, створити правові умови успішної самореалізації молодих людей незалежно від їх майнового становища або місця проживання. Варто розробити в країні програму заходів, що сприяють прояву талантів у молодіжному середовищі, а також систему заходів інформаційної, фінансової, організаційної підтримки талановитої молоді [21, c.38].
Підтримка талановитої молоді може здійснюватися за допомогою: стимулювання діяльності організацій, громадських об'єднань, окремих громадян з підтримки молодих талантів; встановлення премій, стипендій, посібників для талановитої молоді; допомоги в створенні творчих майстерень, шкіл, об'єднань. За певних умов творчо працюючої молоді в тимчасове користування на договірній основі можуть передаватися виробничі та культурно-історичні об'єкти з метою здійснення творчої й дослідницької діяльності.
Центральні органи влади й місцевого самоврядування повинні здійснювати підтримку талановитої молоді через своїх представників у піклувальних радах установ і навчальних закладів; шляхом організації й проведення конкурсів, виставок, семінарів, концертів, читань, конференцій з метою виявлення й поширення творчих досягнень молодих громадян; забезпечувати участь представників талановитої молоді в конкурсах творчості молоді [39, c.309].
Молодь є основним резервом трудових ресурсів суспільства. У силу цього сприяння реалізації права молодих громадян на працю й підприємницьку діяльність є одними з найважливіших напрямків молодіжної політики. У цей час соціальна нестабільність, недостатня кількість робочих місць у порівнянні із чисельністю трудових ресурсів перешкоджають реалізації права молоді на вільний вибір роду діяльності, на розпорядження своїми здатностями до праці. Професійна орієнтація молоді не відповідає потребі сучасного ринку праці, спостерігається невідповідність між вільними робочими місцями й професійно-кваліфікаційним рівнем підготовки молоді. Державою вживаються заходи щодо вирішення проблем зайнятості молоді недостатньо ефективно. Підсилюється протиріччя між зростаючою потребою суспільства в активізації молодіжного трудового резерву й зниженням трудового потенціалу підростаючого покоління [45, c.153].
Робота в сфері зайнятості молоді повинна бути спрямована на заохочення праці й ініціативи молодих громадян у різних сферах виробництва, культури, мистецтва, сфери обслуговування й інших сфер діяльності, що сприяють соціально-економічному розвитку держави. Центральні органи влади й місцевого самоврядування повинні сприяти росту якості й ефективності раннього професійного навчання й професійної орієнтації молоді, з метою забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці, розширенню доступу до інформації про вакансії, надавати адресну підтримку у працевлаштуванні громадян, що особливо бідують у соціальному захисті. Необхідно вдосконалювати механізм суспільних робіт, здійснювати матеріальну підтримку безробітних із числа молоді через виплату допомоги з безробіття й матеріальної допомоги, організовувати тимчасове працевлаштування неповнолітніх у вільний від навчання час.
Активне залучення молоді до трудової діяльності та заохочення її підприємницької активності буде сприяти придбанню молодими людьми позитивного життєвого досвіду, зростання матеріального благополуччя, формуванню позитивної суспільної орієнтації й соціальної адаптації, перешкоджати росту соціально негативних явищ у молодіжному середовищі. Зростання рівня зайнятості молоді забезпечить наступність трудових навичок у суспільстві, знизить рівень безробіття, буде стимулювати підвищення ділової активності й самоорганізації молодих людей [63, c.27].
Мета молодіжної політики уявляється єдиною для всієї країни. На регіональному рівні передбачається конкретизувати й формулювати завдання, вирішення яких буде спрямовано на досягнення поставленої мети:
- духовно-моральне виховання; сприяння різнобічному формуванню освітнього рівня; створення умов соціальної адаптації; сприяння працевлаштуванню; організація суспільно корисної діяльності й дозвілля в рамках громадських об'єднань; сприяння максимальної самореалізації молоді в рамках закону й моралі; фізичний розвиток і пропаганда здорового способу життя; виховання позитивного ставлення до армії й військової служби; профілактика й протидія соціально-негативним явищам у молодіжному середовищі (наркоманія, злочинність і т.д.) [43, c.26].
Для України одним із найважливіших завдань є громадянське, національно-патріотичне виховання дітей та молоді, їх залучення до соціально-політичних та економічних перетворень, процесу інтеграції України до світової спільноти.
Проте проблеми, пов'язані з бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю змістовного дозвілля, що загострилися в останні роки, справили негативний вплив на молодь. Загрозливого поширення серед молоді набули такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. Значна частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки. Збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 раза порівняно з початком 90-х років.
Зменшується інтерес молоді до літератури, мистецтва, культурної спадщини, негативно впливають на неї недоброякісні зразки вітчизняної та іноземної масової культури [64, c.79].
Тому забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізації її конституційних прав та свобод потребує посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі, обумовлює необхідність прийняття Верховною Радою України Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки, а також щорічного затвердження Кабінетом Міністрів України заходів щодо її виконання [58, c.120].
Основними завданнями програми є: сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства, розширення її участі у формуванні та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем молоді; поліпшення координації зусиль органів державної влади та громадських організацій у сфері реалізації державної молодіжної політики;
- підвищення ефективності державної молодіжної політики на регіональному рівні; зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення установ, закладів, громадських організацій, що працюють з дітьми