На підставі узагальнення даних було зафіксовано рівні сформованості національної самосвідомості старшокласників: високий рівень (6,7%); середній (31,8%); низький (60,7%).

За допомогою першої методики (додаток 1), мета якої визначити рівень національної національної самосвідомості респондента, ми зуміли дослідити - рівень усвідомлення молоддю самобутності культурних світів (56%)

- виявити рівень усвідомлення стратегії міжнаціональних відносин, а також зясувати, якої стратегії дотримуватися той чи інший респондент (48%); - зясувати рівень усвідомлення обєнуючої основи політичної нації (62,5%);

- визначення у респондента рівня усвідомлення себе субєктом нації (43%).

Результати досліджень дають змогу зрозуміти, який рівень національної сомосвідомості в молоді, і як молодь ідентифікує себе з своєю нацією.

Найбільш позитивна динаміка спостерігається при оцінюванні молоді усвідомлення себе як субєкта нації, найменш позитивно молодь оцінює рівень усвідомлення стратегії міжнаціональних відносин. Майже однакова оцінка рівня усвідомлення людиною самобутності культурних світів та рівень усвідомлення обєнуючої основи політичної нації, тобто дані параметри визначають один одного.

Дещо занепокоєні учні власним соціальним статусом. Лише 65,6% респондентів задоволені в межах 51% - 100%. 23,1% учнів задоволені соціальним статусом лише на 26% - 50%, а 11,3% - на 0% - 25%.

Власне життя задовольняє 40% учнів на рівні 76% - 100% і 23,7% учнів задоволені життям на 51% - 75%. Непокоїть те, що 20% учнів недостатньо відчувають повноту життя, задоволені ним лише на 26% - 50% і 16,3% майже не відчувають щастя в житті, їх задоволеність життєдіяльністю потрапляє в межі 0% - 25%.

Приємно відзначити загальну позитивну тенденцію до самосприйняття себе учнями, але наявність респондентів, які мають низьку оцінку власних особистісних параметрів та низький рівень задоволеності ними, визначають існування девіантної поведінки, тривожності, агресивності, соціальної дезадаптації.

Самоставлення особистості. “Я-концепція”, незважаючи на певну сталість, знаходиться в постійній динаміці, у процесі неперервного розвитку. Воно має інтегративну тенденцію до розвитку з великої кількості переживань різноманітних емоційних станів, почуттів особистості відносно самої себе. По мірі розвитку емоційного досвіду у суб’єкта складається більш чи менш узагальнене емоційно-ціннісне ставлення до себе. І незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні міркування про себе, чи інтерпретація ставлення інших людей, уявлення про себе завжди носить суб’єктивний характер.

У даному дослідженні важливим був рівень сформованості громадянських якостей учнів, який здійснив кожен респондент під час опитування, тобто діагностична методика одночасно працювала як елемент психокорекції самосвідомості. Із запропонованих 24 громадянських якостей учні визначили цінні й необхідні. Ми пропонуємо рейтинговий перелік, який відображає співвідношення цінного та необхідного в кожній якості на погляд респондентів. Чим більше відсотків отримала риса, тим більш необхідною вона є на думку респондентів.

Перелік громадянських якостей

Прихильність до державних інтересів – 32%;

Демократичність – 21%;

Суспільна ініціативність –24%;

Гуманістичність – 65%;

Етнічність – 32%;

Державна патріотичність – 53%;

Громадянська відповідальність – 46,8%;

Громадянська дисциплінованість – 37%;

Громадянська самосвідомість, політичність – 56,3%;

Почуття громадянського обовязку – 32%;

Громадянська мужність – 64%;

Прихильність до вселюдних цінностей – 48%;

Національна гідність – 67%;

Готовність захищати Батьківщину військовими засобами – 57%;

Піклування про державну мову – 69%;

Приязнь до громадянських обовязків – 54%;

Повага до національних традицій – 76%;

Правосвідомість – 49%;

Державний оптимізм – 65%;

Філантропічність – 54,7%;

Громадянська вірність – 62%;

Політична воля – 49%;

Відданість справі українського державоторення – 32,5%;

24.Громадянська активність – 57%.

Результати досліджень зобов’язують до переосмислення змісту навчально-виховної роботи та її переорієнтації на сучасні активно-психологічні методи виховного розвитку національної самосвідомості, на використання тренінгових технологій та психологічних прийомів і на уроках, і в позаурочний час.

Основним завданням навчально-виховного процесу повинно стати формування повноцінної особистості, і в цьому контексті необхідне постійне обговорення дорослими та учнями необхідних та цінних рис особистості старшокласника.

Потрібно відзначити, що такі якості, як гуманістичність, державна патріотичність, громадянська самосвідомість, політичність, повага до інших, піклування про державну мову повинні бути притаманні обов’язково всім, і учні прагнуть до оволодіння ними у першу чергу

Одержані під час констатуючого етапу педагогічного експерименту результати виявили низку причин наявності середнього рівня національної самосвідомості старшокласників: негативний вплив соціально-культурних тенденцій великого міста; недостатнє використання виховного потенціалу національної самосвідомості; недостатнє науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.

Стан досліджуваної проблеми став об’єктивною потребою цілеспрямованої організації процесу виховання національної самосвідомості старшокласників та визначення основних напрямів експериментальної роботи.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.

У цілому формування особистості та її розвиток у соціумі може бути успішним лише тоді, коли будуть враховані всі зовнішні та внутрішні фактори, які на неї впливають, їх складні взаємозв'язки. Перш за все, це спосіб життя особистості, який може сприяти її розвитку (за певних умов) чи протидіяти йому, умови життя, які сприяють становленню певного способу життя в межах певного району, національні особливості, особливості природного середовища, різні джерела духовної культури, характер їх взаємодії, просторові та часові умови життя особистості й мікрогруп, виховні системи та індивідуальні особливості особистості, які склалися у цих системах.

Сьогодні соціальні служби, різні соціально-педагогічні інститути зайняли у такому складному процесі, як соціалізація особистості, свою нішу. Зважаючи на те, що соціалізація особистості потребує певних педагогічних умов, доцільно назвати найважливіші з них: гуманізація процесу соціального становлення особистості, відповідність змісту, обсягу і характеру соціально-педагогічної діяльності можливостям, умовам даного соціуму; розумне розміщення в часі та просторі всіх цілеспрямованих