Уже з короткого екскурсу у загальні питання самосвідомості неважко пересвідчитися, наскільки багатогранним, складним і, що найголовніше, визначальним для суті особистості феноменом є її самосвідомість. Більш зрозумілою і переконливою бачиться виняткова роль самосвідомості, коли йдеться про певні соціальні, суспільні, зокрема, громадянські характеристики людини - людини-громадянина, патріота, особистості, яку до глибини душі хвилює доля спільноти, доля нації, з якою вона себе ідентифікує, якій прагне служити усім своїм єством, аж до самозречення жертовності. Цілком зрозуміло, що такі позитивні характеристики громадянської сутності можуть бути притаманні лише особистостям з високим рівнем розвитку національної свідомості та самосвідомості [18, c.158]. Передусім слід підкреслити, що для самосвідомості, об'єктом якої є характеристики людини як носія певних етнічних, національних особливостей, рис, властивостей, притаманні всі, що вже були згадані вище структурні компоненти самосвідомості: самооцінка, домагання, соціально-психологічні очікування, "образ Я". Крім того, функціонування цих структурних компонентів у національній самосвідомості - як і в самосвідомості, об'єктом якої є фізичні, інтелектуальні, моральні та інші характеристики людини - зумовлюється дією оцінних ставлень до інших людей, які складають так звану сферу "не - Я".

Спробуємо дати визначення сутності основних складових структури національної самосвідомості особистості. Самооцінка - це судження людини про міру наявності у неї якостей, властивостей порівняно з їх певними еталонами, котрі являють собою систему національних цінностей тієї спільноти, до якої людина - суб'єкт самооцінки, себе відносить, з якою себе ідентифікує [2, c.19]. Це можуть бути такі цінності, як типові етнічні, національні риси характеру спільноти, усвідомлення власної відповідальності за долю нації, усвідомлення й оцінка міри наявності у себе якостей громадянина-патріота і т.ін. Самооцінка у сфері національної самосвідомості, як і у будь-якій іншій, може характеризуватися такими параметрами, як адекватність, висота, стійкість, ступінь самокритичності. Домагання - це настанова людини на вибір особисто значущих цілей, що визначаються системою етнічних, національних цінностей, досягнення яких може задовольняти прагнення людини посісти бажане місце на шкалі таких цінностей. Усвідомлюючи й оцінюючи себе як носія національних цінностей (як духовних, так і матеріальних) людина, виходячи із притаманних їй домагань у ситуації, що дає можливість самостійного вибору, здійснює саме той вибір, котрий найбільше відповідає її домаганням у сфері етнічних, національних цінностей [35, c.276].

Соціально- психологічні очікування - це уявленні людини про те, як оцінюють її оточуючі щодо міри наявності у неї певних національних цінностей, якої поведінки у зв'язку з цим очікують від неї. У соціально-психологічних очікуваннях виражене також уявлення людини про те, як оцінюють її національні характеристики представники інших етносів, національностей."Образ- Я" - це високого рівня узагальнене уявлення особистості про себе як носія певних етнічних, національних цінностей. "Образ - Я" у сфері національної самосвідомості людини відіграє особливу роль: у ньому в інтегрованій формі відрефлексовуються судження людини про свою національну сутність, про себе як суб'єкта, носія національних цінностей та їх реалізацію у конкретних вчинках, в усій життєдіяльності. Від змістової сутності „Образу – Я" особистості, від спрямованості її етнічних, національних ціннісних орієнтацій великою мірою залежить, який внесок насправді здатна зробити людина у досягнення значущої для етносу, для нації, держави мети. Національна самосвідомість - це усвідомлення особистістю себе часткою певної національної (етнічної) спільноти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної дійсності. Національній самосвідомості конкретної особистості, як і самосвідомості усіх; представників нації, з якою ця особистість себе ідентифікує, притаманне прагнення до самовираження і самореалізації своєї національної сутності, неповторності, потреба зайняти гідне місце серед інших національних спільнот та зробити помітний внесок у розвиток людської історії [15, c.652]. Цілком зрозуміло, що прагнення кожної нормальної, цивілізованої національної спільноти до виявлення та реалізації своїх національнох своєрідних особливостей органічно поєднується із потребою виявляти та розвивати в собі загальнолюдські характеристики. У конкретному випадку виразно виступає принцип діалектичної єдності загального та специфічного.

У гармонійній, високо розвиненій свідомості й самосвідомості людини можна відокремити низку тісно взаємопов'язаних елементів, що загалом забезпечують належний рівень ефективного функціонування цього дуже складного і важливого системного утворення у сфері духовності особистості [21, c.58]. Одним з таких елементів, а водночас і чинників, що зумовлюють виникнення, функціонування та розвиток національної самосвідомості, є національна ідентифікація тобто усвідомлення людиною своєї незалежності до певного етносу, нації, усвідомлення своєї близькості з нацією, спорідненості з нею. Зрозуміло, що без такого самоусвідомлення людиною себе з певною конкретною нацією не може бути й мови про розвиток у неї національної свідомості та самосвідомості. Таке трапляється у випадках, коли людина з певних, найчастіше політично-меркантильних мотивів зрікається свого етносу, нації.Наступним елементом, складовою національної самосвідомості є знання типових особливостей, рис тієї національної спільноти, з якою