Цілком зрозуміло, що специфічні риси власної нації усвідомлюються тим виразніше, чим повніші знання про особливості інших, чужих національних спільнот. Усе пізнається глибше, коли є можливість порівнювати. Тому поєднання інтересу до особливостей своєї нації з інтересом до характерних відмінностей інших національних спільнот - явище природне і притаманне особистості з високорозвиненою національною самосвідомістю [47, c.290].

Для нормального розвитку національної самосвідомості особистості дуже важливо, щоб при оцінці типових рис чужої нації уникати упередженості, не допускати акцентування на негативному, так само, як і не намагатися будь-що вивершити, гіперболізувати позитивні риси представників власної національної спільноти. Наступною важливою складовою національної самосвідомості особистості є її усвідомлене ставлення до історичного минулого, сучасного та майбутнього етносу, нації. Як свідчать дослідження особливостей національної свідомості, остання у своєму розвитку може перебувати на дуже низькому рівні через відсутність у людини інтересу до національної історії або ж внаслідок украй перекручених, спотворених знань про минуле нації. Така людина, як правило, дуже скептично ставиться до своєї нації, не бачить перспектив її розвитку, не вірить у її майбутнє [49, c.154].

Неабияке значення для розвитку національної самосвідомості людини мають її чіткі уявлення про територіальну спільність нації. Це відіграє особливу роль у формуванні почуття прив'язаності до рідного краю, рідної землі і безпосередньо впливає на становлення патріотичних почуттів особистості, любові до Батьківщини. Несформованість, неадекватність таких уявлень часто стає причиною спотворенності національної самосвідомості. Переконливою ілюстрацією цього може бути національна самосвідомість представників панівної нації в імперських державах, котрі претендуючи в усьому на власну виключність, вищість, як правило, мають спотворені уявлення також стосовно своїх територіальних прав. Звідси їхні зазіхання на території пригноблених національних спільнот. До того ж такі тенденції у свідомості та самосвідомості представників панівної нації можуть зберігатися тривалий час - навіть після фактичного розпаду імперій [54, c.38].

Особливе місце у національній свідомості й самосвідомості особистості посідає глибоко усвідомлене, дійове ставлення до духовних та матеріальних цінностей нації, стійка потреба збагачувати такі цінності особистою працею, невідступно орієнтуватися на провідні цінності нації у своїй поведінці, в усій своїй життєдіяльності. Орієнтація на національні цінності - особливо важливий момент, оскільки лише у тому випадку, коли усвідомлені цінності нації стають актуальною внутрішньою потребою особистості, можна констатувати наявність фактичного, мотивуючого, регулятивного впливу національних цінностей на реальну поведінку та діяльність людини. Запропонована характеристика національної свідомості та самосвідомості особистості як цілісної системи, а також її складових допомагає збагнути сутність такого, мабуть, найбільш складного феномену, яким є національна ідея.

Національна ідея - це усвідомлена нацією найбільш актуальна й перспективна мета, на шляху до досягнення якої нація спроможна якнайповніше розкрити й реалізувати свої потенційні можливості, зробити помітний внесок у розвиток людської цивілізації та зайняти гідне місце серед інших національних спільнот [26, c.67]. Відомо, що загальною, неодмінною умовою забезпечення успішної життєдіяльності та самореалізації будь-якої нації є її державницьке оформлення. У зв'язку з цим доцільно згадати цікаву думку Гегеля, який свого часу наголошував на тому, що народ стає духом, досягає помітно вищого, нового етапу у становленні свідомості духу і завдяки цьому стає історичним народом (а не лише населенням з певним географічними чи антропологічними характеристиками) "єдино і виключно у формі держави". Національна ідея є рушійною силою становлення чи відродження, розвитку та функціонування будь-якої нації, консолідації етносів, що є складовими нації. У національній ідеї виражене прагнення спільноти до державотворчих процесів, до створення чи зміцнення власної держави як абсолютно необхідної умови розвитку та самореалізації нації. Таким чином, є підстави вважати, що національна ідея, її сутність, змістові характеристики зумовлюються рівнем розвитку національної спільноти (у тому числі її самосвідомості), а з іншого - сама національна ідея здатна справляти конструктивний, розвивальний вплив на становлення свідомості й самосвідомості нації [21, c.97].

Переконливість сказаного стає особливо очевидною, коли йдеться про людину як особистість, громадянина. Зрештою, національна свідомість та самосвідомість особистості є дуже важливою складовою громадянської свідомості та самосвідомості. У зв'язку з цим цікаво процитувати одне з висловлювань польського спеціаліста з проблем етики Збігнєва Шаварського. Він, зокрема, зазначав, що не є хорошим громадянином той, хто не відчуває емоційного зв'язку зі своєю вітчизною, з її історією та традиціями, хто не відчуває своєї відповідальності за її свободу і незалежність, хто не хоче думати про її майбутнє. Бути патріотом означає не тільки бути готовим приносити в разі необхідності жертви, здійснювати героїчні вчинки, але це означає також бути готовим до щоденної, відповідально виконуваної праці, відповідально ставитися до своїх громадських обов'язків. Це передусім означає бути порядною, чесною людиною, хорошим батьком або матір'ю [43, c.15].

Відомо, що вирішальна роль у визначенні суспільної цінності особистості належить її моральним характеристикам. Морально довершена людина не тільки усвідомлює вирішальне значення моральних цінностей, а й активно утверджує їх у повсякденному житті, у ставленні до інших людей, до себе самої, виявляючи такі моральні риси, як доброта, справедливість, толерантність, щирість, сумлінність, повага до іншої людини, почуття власної гідності, відповідальність, принциповість. Такі позитивні характеристики моральності особистості виявляються також у її непримиренному ставленні до фальші, цинізму, лицемірства, підлабузництва, лінощів і неробства та пов'язаного з цим паразитичного існування, утриманства. Безумовно, що названі та подібні моральні характеристики, що фактично стали ціннісними орієнтирами людини, дуже багато важать у визначенні її громадянської позиції.

Безсумнівно й те, що дієвість описаних моральних якостей може значною мірою зростати за