Не заслуговують на повагу люди, хоч і освічені, здібні, працьовиті, та абсолютно байдужі, а той негативно налаштовані до всього, що стосується національних проблем, долі нації, державотворчих процесів. Таким байдуже, де їм жити й працювати, а свою працю, свої уміння, здібності вони готові продати будь-кому - хто більше дасть, і будь-коли, особливо у скрутні для країни періоди, залишити її, поміняти на більш зручну, заможну. Отже, коли йдеться про виховання національно свідомих громадян, слід мати на увазі, що така характеристика має справжню суспільну цінність, громадянську значущість лише за умови її поєднання з багатьма іншими громадянськими й особистісними характеристиками людини. Коли йдеться про умови розвитку та виховання національної самосвідомості, дуже важливо враховувати її нерозривний зв'язок з національною свідомістю. Національна свідомість та самосвідомість є, власне кажучи, різними формами прояву одного й того ж явища: якщо у національній свідомості відображається ставлення людини до всього, що стосується національних феноменів, то в національний самосвідомості має місце оцінка людиною самої себе як носія, суб'єкта цих ставлень. Тільки глибоко пізнавши себе, пройшовши той складний, але так необхідний шлях до себе, людина зможе відчути повагу до себе, до тієї спільноти, з якою у неї однакове коріння, доля, відповідальність за майбутнє.

Це майбутнє творить для себе кожна нація: своїм усвідомленням власного минулого, усвідомленням того що майбутнє нації твориться сьогодні, щоденною працею, волею кожного члена національної спільноти. Тільки за таких умов нація здатна самовиразитись, самореалізуватись і досягти у своєму розвитку тих вершин, котрі й стануть її гідним внеском у скарбницю загальнолюдських цінностей. Лише заглиблення у споконвічну історію свого народу, подолання історичного безпам'ятства здатне відновити національну гідність кожного нашого громадянина і допомогти йому збагнути всю відповідальність перед Батьківщиною, яка в усіх громадян, незалежно від їх етнічного походження, одна. Цілком зрозуміло, що зденаціоналізована особистість ніколи не зможе стати справжнім громадянином.

Аналіз практики виховання підростаючого покоління у різних країнах світу свідчить, що найбільшого успіху можна досягти за умови, коли організація всієї системи виховання базується на національному грунті - відповідно до історичних, географічних, економічних, етнографічних, психологічних особливостей конкретної спільноти, відповідно до виховних традицій, що складалися протягом тривалого історичного періоду. Цілком зрозуміло, що й виховання національної свідомості та самосвідомості особистості, про що ми вели мову, має відбуватися із урахуванням щойно згаданих особливостей.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МОЛОДІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИМИ УМОВАМИ.

2.1. Діяльність державних органів влади щодо формування національної самосвідомості молоді.

Сучасна ситуація в державі й суспільстві вимагає негайних заходів, спрямованих на формування стратегії соціально-економічного, політичного й культурного розвитку України, що припускає послідовну реалізацію заходів довгострокового характеру, спрямованих на подальше вдосконалювання держави, підвищення рівня життя його населення. Це вимагає формування базових умов, які дозволять планомірно підготовляти основу для кожного наступного етапу перетворень. У свою чергу, в якості однієї з найважливіших умов виступає забезпечення відтворення інтелектуального й трудового потенціалу суспільства. Перспективи збереження й нагромадження такого потенціалу нерозривно пов'язані зі здійсненням комплексу заходів з освіти й виховання молоді. В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів І-ІV рівнів акредитації і, насамперед, національна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України [49, c.156].

Національна молодіжна політика є системною діяльністю держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Вона поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян [61, c.270].

Для українських органів державної влади у здійсненні молодіжної політики найголовнішими напрямками діяльності є:

- забезпечення правової й соціальної захищеності молоді;

- надання молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, охороні здоров'я, професійній підготовці й працевлаштуванню;

- забезпечення збалансованого сполучення державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні й реалізації національної молодіжної політики; пріоритет суспільних ініціатив стосовно аналогічної діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді;

- залучення молодих громадян до особистої участі у формуванні й реалізації програм, що стосуються молоді, суспільства та держави [56, c.39].

Національна молодіжна політики повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

Патріотичне виховання молоді є системою заходів з формування й розвитку в молоді, патріотизму, активізації участі молодих громадян у житті суспільства. Реалізація даного напрямку передбачає: розробку й реалізацію програм з патріотичного виховання молодих громадян; підтримку діяльності установ, громадських об'єднань, що реалізують програми патріотичного виховання молоді; сприяння діяльності пошукових загонів, етнографічних, археологічних та історичних клубів; реалізацію системи заходів з формування установок толерантної свідомості й поведінки молодих громадян [36, c.88].

Соціальна підтримка й правовий захист молоді є