системою заходів з надання правової, психолого-педагогічної, інформаційної допомоги молоді, забезпеченню конституційних прав молодих громадян. Реалізація даного напрямку передбачає: розвиток системи соціальних установ для молоді; розробку й реалізацію системи заходів з підвищення правової культури молодих громадян; розробку й реалізацію заходів з активізації правової, психолого-педагогічної, інформаційної допомоги молодим громадянам; удосконалювання нормативних правових актів, що забезпечують соціальну підтримку й правовий захист молоді; удосконалювання практики інформаційного, науково-методичного, кадрового забезпечення діяльності соціальних установ для молоді; підтримку програм соціально-психологічної реабілітації й адаптації молодих громадян, що опинились у важкій життєвій ситуації [41, c.18].
Головними завданнями національної молодіжної політики є:
- вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
- допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
- залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
- надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
- координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю [63, c.108].
Державна молодіжна політика повинна формуватися й реалізовуватися шляхом:
- прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
- проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України; діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді; створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників; розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики; виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, зацікавлених у роботі з молоддю; утворення спеціальних фондів [54, c.18].
В останні роки ми переживаємо не тільки соціально-економічну, але й духовну кризу. Девальвація традиційних духовних цінностей сприяє зростанню злочинності, наркоманії, алкоголізму, проституції та інших негативних явищ у молодіжному середовищі, що являє собою серйозну загрозу для суспільства. У зв'язку із цим необхідно визнати духовно-моральне й патріотичне виховання молоді ключовим завданням молодіжної політики.
Духовно-моральне виховання будується на основі культурної й етичної спадщини попередніх поколінь, історичних традицій патріотизму й гуманізму, інших традиційних цінностей громадського життя. Метою духовно-морального виховання є збереження й розвиток морального й культурного надбання народу нашої країни. Завданням молодіжної політики в сфері духовно-морального виховання молоді є недопущення пропаганди насильства, національної й релігійної нетерпимості, діяльності деструктивних культів, експлуатації низинних проявів людської натури в усіх без винятку засобах масової інформації. Організація досугу й розважальна діяльність не повинна містити в собі заходи, що напряму або побічно наносять шкоду моральному й фізичному здоров'ю дітей і молоді [62, c.9].
Патріотичне виховання молоді – це систематична й цілеспрямована діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування й громадських організацій по формуванню у громадян високої патріотичної свідомості, почуття вірності своїй Батьківщині, готовності до виконання громадянського обов'язку й конституційних обов'язків по захисту інтересів Вітчизни. Патріотичне виховання повинно сприяти забезпеченню духовно-моральної єдності суспільства, зміцненню єдності народу України на основі усвідомлення спільності історичної долі, зниженню соціальної напруженості й підтримці суспільної стабільності, зміцненню обороноздатності країни. Героїчні події вітчизняної історії, що видаються досягнення країни в галузі науки, культури, спорту, політики й економіки зберігають якості моральних орієнтирів і є передумовами для успішної реалізації виховної роботи [55, c.67].
Пильна увага повинна приділятися фізичному розвитку молоді, пропаганді здорового способу життя, шляхом забезпечення доступності користування спортивними об'єктами, створювати умови для розвитку системи фізичної культури й спорту з метою масового залучення дітей і молоді до систематичних фізкультурно-спортивні занятть, заняття туризмом, технічними, військово-прикладними, народними й національними видами спорту. Особливе місце займає діяльність з профілактики зловживання молоддю речовинами із психоактивною дією [57, c.94].
У найближчій перспективі в Україні повинна бути створена цілісна система духовно-морального, патріотичного й фізичного розвитку молоді. До її формування необхідно залучити центральні органи влади, органи місцевого самоврядування й громадські організації. Доцільним є створення Ради із сприяння розвитку духовно-морального й патріотичного виховання громадян. При розробці як державних так і регіональних програм по екології, охороні здоров'я, освіті, культурі, спорту треба окремо передбачити проведення заходів, спрямованих на патріотичне виховання, поліпшення духовного, морального й фізичного здоров'я молоді [30, c.207].
Комплексне вирішення цих питань дозволить сформувати в молодіжному середовищі високу громадську самосвідомість, патріотичне ставлення до Батьківщини, повага до її історії, культури, традиціям, зміцнить духовне й фізичне здоров'я молодого покоління, що у свою чергу дозволить ефективно вирішувати завдання, що стоять перед суспільством і державою.
З одного боку, свобода інформаційного обміну й високий рівень розвитку засобів телекомунікації й роблять доступними різноманітні джерела інформації, як в Україні, так і в усьому світі, розширюють можливості спілкування, ліквідують обмеження ідеологічної цензури.
З іншого боку, сучасне українське суспільство, що дотепер не перебороло стану кризи, значною мірою зосереджено на вирішенні завдань сучасного моменту. Воно має у своєму розпорядженні обмежені об'єктивні можливості й у недостатній мірі орієнтовано на вирішення завдань перспективного розвитку, що знаходить висвітлення у відсутності уваги до талановитих людей. Молодь особливо гостро переживає обмеженість можливостей у сфері реалізації творчих здатностей. Байдужність і недооцінка значення таланта з боку суспільства й