результати її виховних зусиль. Виховання не тільки залишається однією з наймасовіших форм людської діяльності, але й продовжує нести основний тягар у формуванні людської соціальності, оскільки головне завдання виховання-зміна людини у напрямі, що визначається суспільними потребами.[11;246]. Виховання, виступаючи однією з цілеспрямованих форм соціалізації, здійснюється суспільством з метою забезпечення більшої надійності;гарантованості процесу включення особи в соціальні зв'язки. В процесі виховання суспільство реалізує мету: формування особи і тому відбирає засоби і методи, що здатні забезпечити найбільший ефект виховного впливу. При формулюванні мети і завдань виховання, пошуку засобів і методів реалізації ураховуються стихійні, ненавмисні фактори соціалізації особи. Їх врахування дозволяє зробити виховний процес більш ефективним, тому якщо вихователь намагається повчати, прищепити вихованцю ідеї, що не узгоджуються з ходом об'єктивного розвитку або конкретних умов життєдіяльності, то результативність виховання буде дуже низькою або навіть нульовою.[5;67]. Так, коли йде процес початкового нагромадження капіталу в умовах становлення ринку, уже не може мати позитивного результату виховні роздуми про те, що спекуляція як форма перепродажу товару - аморальні дії, що порушує соціальну справедливість. Крім того, знання спрямованості впливу стихійних умов може сприяти нейтралізації або знищенню інтенсивності впливу негативних факторів, (зокрема п'янство батьків, жорстокість, грубість в суспільному житті тощо) шляхом виховання.[21;106].
В сучасному цивілізованому суспільстві виховання стає постійним фактором і здійснюється за допомогою діяльності різноманітних соціальних інститутів : сім'ї, освіти, засобів масової інформації. Виховання - діяльність по передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, планомірний та цілеспрямований вплив, що забезпечує формування особи, її підготовку до суспільного життя і продуктивної праці. В процесі демократизації суспільного життя виховання людини як особи, яка характеризується високими моральними якостями, суспільною активністю, високою культурою праці і поведінки, стає одним з головних соціальних завдань. Виховання є особливим видом духовно - практичної діяльності людей.[24;176].
Мета виховання-сукупність властивостей особисті, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в узагальненій формі. Вона об'єктивно відображає вимоги конкретного суспільства, що визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Зі зміною продуктивних сил і виробничих відносин змінюється і мета виховання. Наголошуючи на важливості визначення мети і завдань виховання, К. Ушинський писав: " Що сказали б ви про архітектора, який закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати? Те саме ви повинні сказати й про вихователя, який не зуміє визначити вам мету своєї виховної діяльності. Ось чому, ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної і категоричної відповіді. "[21;67]
" Я під цілями виховання ,- зазначав А. Макаренко, - я розумію програму людської особи, проблему людського характеру, причому в поняття " характеру" я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання, і геть усю картину людської особи; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особи, до якої ми повинні прагнути. "[11;123].
Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Такий ідеал цивілізованого суспільства діє впродовж століть, де й народилося розуміння гармонійності людини ( калокагатія - ідеал фізичної та моральної досконалості ). В епоху Відродження ідея всебічного розвитку особистості знайшла відображення в педагогічних поглядах педагогів - гуманістів Ф. Рабле і М. Монтеня. Рабле пропагував гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток. На його думку, з цією метою в школі повинні вивчатися мови, математика, астрономія, природознавство, історія, право. Важливою складовою всебічного розвитку він вважав мислення. М. Монтень передусім позитивно оцінював в античному вихованні його різнобічність. Серед складників всебічного розвитку особистості він виділяв розумовий розвиток, моральне і фізичне виховання.
Центральне питання виховного процесу - мета виховання, як науково обгрунтовані уявлення про людину, що розвивається, як мету, об'єкт, суб'єкт і результат виховання. Тому важливо, щоб педагог уявляв собі модель особистості, яка б визначала напрями її виховання.[22;69]. Лише при орієнтації на наявну модель виховний процес стає керованим, цілеспрямованим і доцільним.
Загальновизнаної педагогічної моделі особистості ще немає. Її побудова повинна врахувати як результати вивчення особистості представниками різноманітних наук, так і суспільні процеси, що відбуваються.
Навчально - виховний процес, що здійснюється в школі, є частиною глобальної, вселюдської соціально - педагогічної системи, яка формує нові покоління від котрих залежатимуть долі всієї цивілізації. І тому в основі формування особистості учня мають лежати вселюдські цінності, ті якості громадянина, які притаманні громадянам всіх цивілізованих держав.[5;36]. Та окрім загальних цілей є конкретні цілі виховання дітей в різних регіонах, які обумовлені проблемами етнічної приналежності. В організації виховної роботи важливо виходити з того положення, що національна культура є вселюдським надбанням і багатством, яскравою формою прояву суті народу в мистецтві, традиціях, обрядах, звичаях, трудовій діяльності, в побуті. Тому виховний процес має утверджувати єдність вселюдської і національної культури, виховувати громадян, які здатні зберегти і розвинути рідну мову, культурно - етнічні особливості і духовні цінності, своєрідність життєдіяльності свого народу. Організований виховний процес має свої закономірності.
Закономірності виховання - стійкі, повторюванні, об'єктивно - існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. У виховному