процесі виявляються такі закономірності:[7;45]
Виховання органічно пов'язане із суспільними потребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова незалежної держави Україна потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості; любові до своєї Вітчизни, до рідної мови, до свого народу, його традицій, історії та культури.
Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників. Недарма кажуть, що виховує все: і люди, і речі, і явища. Важлива роль у вихованні належить людям, насамперед батькам і педагогам. Це покладає на них особливу відповідальність. Процес виховання відбувається найуспішніше в природному для нього національному річищі з урахуванням менталітету вихованця. З огляду на це, дитину мають оточувати рідна мова, природа, національна культура, звичаї, традиції, тощо. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це, зокрема, стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційної сфери. Виховний процес повинен постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості( її мотиви, установки, орієнтації, ставлення ).
Визначальним у вихованні є діяльність та спілкування. Діяльність - головний чинник єдності свідомості та поведінки під час здійснення учнем певних видів діяльності( навчальної, трудової, ігрової, спортивної та ін ). Ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності взагалі та до спрямованих на неї педагогічних впливів зокрема. Сформовані у процесі виховання погляди і переконання, мотиви поведінки визначають позицію вихованця щодо спрямованих на нього педагогічних впливів. У разі несприйняття цих впливів проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив.[11;178].
Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі. Здорова морально - психологічна атмосфера в колективі сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, відбувається процес взаємовиховання. І навпаки, у колективі спеціального виправного - виховного закладу, якщо там немає належного порядку, відбувається взаємна деморалізація його членів.
Ефективність виховного процесу зростає, коли учні займаються самовихованням, тобто коли поєднується виховання і самовиховання.
Ці закономірності необхідно враховувати під час створення будь - якої виховної ситуації. Це дає змогу педагогу відпрацювати задану схему дій, щоб досягти поставленої мети, допомагає йому в процесі виховної роботи ( у плануванні, організації, оцінюванні процесу виховання ) перетворити можливість, що випливає із закономірних зв'язків на дійсність.[7;46].
Складність виховного процесу потребує, щоб його цілеспрямована організація здійснювалася на основі єдиних принципів, яких повинні кожна школа і кожен вихователь.
Принципи виховання - керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.
Процес виховання грунтується на таких принципах:[26;147].
Цілеспрямованість виховання. Передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання - всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності. Реалізується цей принцип за умови підпорядкованості виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, наявності перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.
Зв'язок виховання з життям. Його суть - виховна діяльність школи має орієнтувати учнів на те, що вони повинні жити життям суспільства, брати посильну участь у процесі державотворення. Завдяки цьому в них формується психологічна, моральна і практична готовність до самостійного суспільного життя і діяльності.
Єдність свідомості і поведінки у вихованні. Поведінка людини - це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості і поведінки - складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості.[26;149].
Виховання в праці. В основі цього принципу - ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності. Реалізується за умови усвідомлення учнями, що праця - єдине джерело задоволення духовних і матеріальних потреб, чинник всебічного розвитку особистості, сумлінне ставлення до неї - важлива позитивна риса.[26;152].
Комплексний підхід у вихованні. Грунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, прийомів і методів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, єдність виховання і самовиховання, постійне вивчення рівня вихованості учня і внесення корективів у виховну роботу. Наголошуючи на важливості та необхідності дотримання цього принципу, В. Сухомлинський писав, що не можна вилучати з системи виховання жоден аспект. Опустивши щось одне - виховання людяності, виховання переконань, виховання любові до праці - вже не вдасться вирішити інші завдання.[18;7].
Виховання особистості в колективі. Колектив - могутній засіб виховання, певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості колективу і його громадської думки для виховання школярів, участь учнів у самоврядуванні сприяє розвитку самостійності, самодіяльності, ініціативи і т. д.[6;37].
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю життєвого досвіду в учнів; виховання творчої особистості можливе, якщо створюються умови для прояву їх самостійності і творчості, схвалюються прояви ініціативи і самодіяльності.
Повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. Єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за поведінкою вихованців, гуманне ставлення до учнів, повага о їхньої думки і т. д.
Індивідуальний підхід. Індивідуальні відмінності у школярів, знання психіки кожного учня і врахування їх особливостей у виховній роботі.
Наступність. Молодші школярі – підлітки - юнаки, переведення із класу в клас чи в іншу школу, зміна класних керівників, поєднання виховання на уроці і в позакласній