Умови успішного сімейного виховання:

а) сім'я - міцний і дружний колектив. Бо саме формування свідомості, особистості відбувається найбільшою мірою в сім'ї;

б) інтереси членів сім'ї перебувають у гармонійній єдності з інтересами суспільства;

в) повна сім'я - важлива умова успішного виховання дітей;

г) єдність вим0г з боку батька і матері;

д) наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей;

е) дотримання батьками норм і правил співжиття;

ж) атмосфера взаємного довір’я, дружби, доброзичливості.

Типи фальшивих авторитетів батьків за А. С. Макаренком: авторитети підкупу, придушення, чванства, відстані, педантизму, резонерства, любові, дружби, доброти.12;144].

Засоби сімейного виховання:

а)Вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, громадянської зрілості, культури, взаємовідносин;

б)Використання трудових традицій в сім’ї;

в)Організація життя дитини в сім’ї: режим, обов’язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про навчальну діяльність школяра;

г)Організація дозвілля дітей.

Труднощі і недоліки виховання дітей у сім’ї:

А)Неповна сім'я;

б)Погані житлові умови;

в)Недостатнє матеріальне забезпечення;

г)Невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання;

д)Неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї.

Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна звести у такі три групи: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні. Перша група – сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло. Їх виховний вплив непослідовний, педагогічно необґрунтований. Друга група – сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей. Вони з об’єктивних (хвороба, зайнятість ) або суб’єктивних ( відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками та ін. ) причин не можуть належним чином виховувати дітей. Третя група – сім'ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними, умовами виховання дітей. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Такі сім'ї вимагають спеціальної виховної роботи з ними.[11;181].

У соціалізації людини в процесі її входження в суспільство беруть активну участь різноманітні соціальні інститути – від дитячих дошкільних закладів до трудових і навчальних колективів, залежно від того, навчається людина чи працює. Але особливий вплив із перших кроків новонародженої дитини має на неї сім'я, де, власне, і розпочинається процес її соціалізації, закладаються основи моральності. Тому батьки несуть особливу відповідальність за виховання підростаючого покоління, і не тільки перед власною совістю ( індивідуальна відповідальність ), а й перед суспільством (соціальна відповідальність ). Найважливішими вимогами щодо виховної роботи серед молоді є дотримання тісних зв’язків між сім'єю, школою, трудовими колективами і громадськими організаціями, виховання у молодих людей любові до праці (фізичної і розумової), турбота про фізичний розвиток дітей, правильна постановка морально – естетичного і статевого виховання, врахування психологічних і вікових особливостей дітей, турбота про високий авторитет батьків, організація дозвілля молоді і т. п. Найважливішими засобами виховної роботи серед молоді є залучення дітей, а особливо підлітків, юнаків і дівчат до систематичного навчання і суспільно корисної праці ( звичайно, з урахуванням їх віку ), до досягнень вітчизняної і світової науки і культури.[17;73].

Отже, сім'я закладає фундамент особистості. А її остаточне формування здійснює школа. Причому іноді виправляє те, що зроблено в деяких сім'ях (насамперед у так званих неблагополучних ).

Найважливішим засобом роботи в школі є хороша організація навчального процесу, який мають здійснювати висококваліфіковані вчителі, що люблять свої предмети і тих, кого вони навчають, залучення дітей до участі в наукових гуртках, у художній самодіяльності та до інших форм позакласної роботи. Слід пам’ятати, що освіта сама по собі є великою духовною цінністю, про що заявляють не тільки вчителі, а й учні. Так, за даними республіканських досліджень соціологів Чернівецького університету, 67.4% опитаних у різних регіонах України учнів – старшокласників розглядають добре організоване навчання ( в загальноосвітній, середній спеціальній та вищій школі ) як високу духовну цінність[11;176].

Шкільна політика повинна ґрунтуватися на врахуванні національних особливостей та інтересів як українського населення, так і національних меншин, що проживають на території України. У зв’язку з цим значне виховне значення мають впровадження у практику різноманітних форм народознавчої, зокрема українознавчої, роботи з учнями: проведення уроків народознавства і українознавства, фольклорних фестивалів, зокрема національних меншин, відкриття малих академій народних мистецтв тощо. Важливе значення має навчання рідною мовою, вивчення національної історії, культури, що сприяє гармонізації міжнаціональних відносин, гуманізації виховного процесу. Добре себе зарекомендували у свій час, у тому числі і як виховний засіб, табори праці і відпочинку для учнів загальноосвітніх шкіл, які створювались під час літніх канікул у сільській місцевості. В цих таборах діти поєднували кількагодинну працю в полі ( з відповідною її оплатою ) з активним відпочинком.[7;45]. На жаль, про дану форму роботи з дітьми зараз нічого не чути, ними влітку практично ніхто не цікавиться, що призводить до численних правопорушень з їхнього боку. Ще один важливий момент. Ті, хто зайнятий у школах навчальною і позакласною роботою з дітьми, повинні добре знати особливості соціалізації учнів у різні вікові періоди їхнього життя. Так, мотивація поведінки молодших школярів має стійкий характер, настанови старших є для них чимось зовнішнім, формальним. Вони орієнтуються поки що не на усвідомленні принципи поведінки, а на зовнішній авторитет. У