важливим для неї (та й для найближчого соціального оточення і суспільства в цілому) є усвідомлення молодою людиною змісту свого життя. Польський соціолог К. Обуховський справедливо зазначав, що потреба в усвідомленні свого життя не як серії випадкових, розрізнених подій, а як цілісного процесу, що має певний напрям, наступність і зміст, є однією з найважливіших індивідуально орієнтованих потреб людини.[24;141]. В юнацькі роки ця потреба особливо сильна. Юнацька самосвідомість зорієнтована, як правило, на майбутнє. Але можна уявити своє майбутнє як продовження теперішнього або, навпаки, як його заперечення. Можна бачити в майбутньому проект свої власних зусиль або щось таке, що прийде «саме по собі». Поки юнак чи дівчина не знайшли себе в практичній діяльності, остання може вважатися їм дріб’язковою і не вартою уваги. «У слабких натур, - писав Гегель ,- вона може тягнутися все життя. В цьому хворобливому стані людина не хоче відмовитися від своєї суб’єктивності, не може подолати своєї відрази до дійсності і саме тому знаходиться в стані відносної нездатності, яка легко може перетворитися в дійсну нездатність»[27;89].
Важливою передумовою саморозвитку і самореалізації людини є формування її життєвих планів. Поступово в процесі соціалізації відбувається конкретизація і диференціація цілей і мотивів діяльності індивіда. Із мрії, в якій все можливо, й ідеала, як абстрактного, іноді навіть недосяжного зразка поступово вимальовується більш – меш реалістичний, орієнтований на дійсність план діяльності.
Важливе значення має сьогодні також саморозвиток розумових здібностей, який передбачає передусім подолання консерватизму і однобічності мислення людини. За умов досить швидкого нагромадження різноманітної соціальної і наукової інформації і швидкої зміни ситуацій, досить цінною якістю розумової діяльності особи є вміння бути достатньо мобільною і гнучкою в їх оцінках і формування власного погляду на те чи інше явище суспільного життя. Пошук, новаторство, дискусія, діалог, самостійність, плюралізм думок – ось далеко не повний перелік термінів, які характеризують багатомірне, багатофакторне мислення. На відміну від традиційного даний тип мислення – цілісно диференційований, багатоваріантний.[22;118].
Розвитку інтелекту сприяє також спеціальне тренування з метою постановки проблемних запитань і завдань. Такі питання і завдання активізують розумову діяльність людини, розвивають у неї прагнення до оновлення своїх суджень. Мислення, як правило, виникає в проблемній ситуації і спрямоване на її вирішення. Розвиток інтелектуальних здібностей людини значною мірою залежить також від її духовних потреб та інтересів, загальної моральної культури. А це вимагає від людини самокритичності, яка повинна поєднуватися з повагою до інших людей з умінням бачити і певним чином оцінювати їх розумові здібності, розуміти логіку їх суджень, вчитися у них. Чим людина розумніша, тим більше оригінального й цінного вона знаходить в інших людях.
Отже, самовиховання є важливим етапом в процесі становлення і розвитку особистості. За допомогою спеціальних прийомів самовиховання індивід може сформувати себе, як домінантну і активну особистість, діяльність якої потребуватиме суспільство.
Висновок
Соціологія виховання вивчає формування особи як конкретного носія соціальності з певними світоглядними, моральними, естетичними настановами та життєвими спрямуваннями. Соціологія виховання реалізує прогностично – теоретичну функцію, створюється теоретична модель людини, на основі якої стає можливим дослідження закономірностей впливу суспільства на потреби підготовки молодого покоління до трудового, суспільного і особистого життя та їх прогнозування шляхом аналізу основних тенденцій соціально – економічного, політичного та духовного розвитку суспільства. Соціологія виховання предметно спрямована на реальний процес формування та розвитку особистості.
В даній курсовій роботі ми досягли поставленої перед нами мети – ми виявили яку роль процес виховання відіграє в житті суспільства. Вихованню відводиться основна роль у становленні та розвитку особистості та у процесі її соціалізації. Ми встановили, що основною метою виховного процесу є та сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання носить об’єктивний характер і виражає ідеал людини в узагальненій формі. Визначивши основні закономірності виховного процесу, ми зробили висновок, що реалізація цих закономірностей сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості. Також за допомогою визначення та застосування у практиці основних принципів виховання – керівних положень, які відображають загальні закономірності процесу виховання, визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу, цей процес стає більш зрозумілим та доступнішим для його виконання.
В даній роботі ми визначили яку важливу роль у формуванні особистості відіграє інститут сім'ї. Сім'я являється головним осередком виховання дитини. Сім'я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку дитини, особливо підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Ми виявили, які є умови сімейного успішного виховання, і вважаємо, якщо дотримуватись цих умов, то бажаного результату у виховному процесі можливо досягнути.
Також у соціалізації людини в процесі її входження в суспільство беруть активну участь різноманітні соціальні інститути – від дитячих дошкільних закладів до навчальних або трудових колективів. Тоді, коли сім'я закладає фундамент особистості, то її остаточне формування здійснює школа. Про це повинні пам'ятати працівники освітнього навчального закладу, які мають бути висококваліфікованими, любити своїх учнів та ті предмети, які викладають.
Слід зазначити, що процес виховання включає в себе також самовиховання, яке є другою стороною процесу формування особистості. Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Воно потребує від людини знання самої себе та вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Самовиховання потребує від людини тривалих вольових зусиль та вміння керувати собою, досягати поставленої мети. І тільки при бажанні людини до самовиховання,