молитви не співпадає із сходом сонця, полуднем і заходом. В цей час мусульманам заборонено молитися. Багато мусульман ходять в мечеть, щоб молитися разом з іншими. В багатьох мечетях є годинник, який вказує годину молитви. Чоловіки в більшості випадків ходять в мечеть, а жінки моляться вдома. Однак жінкам не забороняється ходити в мечеть, якщо вона цього хоче. Тільки одна спільна молитва в мечеті розглядається як обов’язкова – молитва в обід по п’ятницям [ 16, c. 74].
В ісламі немає священників; кожен мусульманин служить для себе особистим священником; кожний мусульманин особисто звертається до Бога, виказуючи перед Ним всі гріхи, погані вчинки, просить прощення і допомоги.
Імам – чоловік, який стоїть перед всіма зібраними і веде молитву, але ні в якому разі це не священик. Таким чоловіком може бути той, хто добровільно погодився молитися, однак він повинен позбавитися в основі мусульманської віри і володіти достатнім знанням Корану, який читається під час молитви. В наші дні багато мечеть мають постійного імама, якщо моляться вдома – то її може проголосити будь-хто із родичів. Мусульманська молитва покликана для очищення серця, духовного очищення. Головною її ціллю є наближення людей до Бога. В ісламі є таке поняття найа – перша частина молитви. Приготування до молитви відбувається так: віруючий перш за все відволікається від мирського життя. Якщо молитва здійснюється в пустелі або в дорозі, це досить складно. Тому в мусульманських країнах є спеціальні місця, які є чистими, де можна помолитися. В домі або мечеті молитва читається на ковбику. Це може бути індивідуальний молитовний ковбик, або ж – як в мечетях – підлога покривається великими коврами. Молитовні ковбики розписані абстрактними узорами, або із зображенням святих. Часто на них зображаються Кааба і Мединська мечеть, де похований Пророк [ 8, c. 78].
Мусульманам на молитву потрібно одягти чистий одяг. Взуття зазвичай знімають, однак знімати носки або чулки не обов’язково. Чоловіки вдягають довгий одяг, який прикриває нижню частину тіла, а жінки повністю зодягаються, залишаючи тільки відкритими обличчя, руки і ступні. Жінкам заборонено користуватися духами (які можуть відволікати чоловіків від молитви). Дуже важливо, щоб жінка – мусульманка прийшла на молитву без макіяжу і лаку на нігтях. Чоловікам не обов’язково покривати голову, хоча багато з них носять спеціальну кружевну молитовну шапочку білого кольору. Перед молитвою мусульмани виконують ритуал омивання, який має назву – вуду. Омивають руки, ноги і обличчя. Омивання здійснюється у спокійному, молитовному настрої [ 10, c. 175].
Під час молитви всі мусульмани повертаються обличчям до Мекки. Звичайно їм відомий потрібний напрям, а у незнайомому місці, про це можна запитати, вичислити за положенням сонця, або компасу.
Чоловіки стають попереду, а жінки позаду чоловіків. Інколи під час молитов використовують чотки, які ще називаються тасбіх або субха. Вони розділені на три частини великими бусинами.
2.3. Віровчення і культ ісламу
Загалом у віровченні ісламу можна визначити сім основних положень (догматів), які складають "Символ віри" мусульманина.
По-перше, це - - вчення про надприродні сили. Іслам проповідує віру в єдиного бога - - Аллаха, який сотворив небо, землю, людину та ін. Поряд із цим мусульмани вшановують ангелів, числен-них пророків. До останніх належать Адам, Нух (Ной), Ібрагім (Аврам), Муса (Мойсей), Іса (Ісус) та Мухаммед. Головним серед них є Мухаммед — глава пророків, захисник віруючих у день Страш-ного суду. Мусульмани визнають також против-ників Аллаха демонів на чолі з Шайтаном (Ібісом).
Аллах - це єдиний, одноосібний, вічний та всемогутній Бог. Через свого посланця Мухаммеда він передав людям текст священної вічної кни-ги — Корану, з його діяння він заснував громаду віруючих (умма). Величчя Бога - - Аллаха вияв-ляється в багатьох формулах, добре відомих усім мусульманам, яке часто підкреслюється ними в промовах, молитвах, побутових вигуках, а також постійно зустрічається у витонченій в'язі араб-ського письма, на пам'ятках мусульманської архітектури. Всі мусульманські тексти і офіційні промови також починаються з фрази: "В ім'я Ал-лаха милостивого, милосердного".
По-друге, вчення про священні книги. Мусуль-мани вшановують дві такі книги: Коран і Сунну. Богослови називають Коран словом Бога, божест-венним об'явленням. Сунна містить розповіді про вчинки й висловлювання пророка та є джерелом правил життя суспільства і тлумачення Корану, релігійного культу й права. Хадиси, що складають Сунну, лише у VIII—IX c. було зафіксовано на письмі. Хадиси — це основа всього релігійного й громадського життя та діяльності мусульман -сунітів. На основі Корану і Сунии богослови розробили шаріат — правові норми поведінки, освячені мусульманською релігією. Шаріат визнається бо-жим законом, що доводиться до людей через Ко-ран, хадиси і твори релігійних авторитетів. Реаль-но шаріат утілено в працях із мусульманського права і практиці шаріатських судів. Він регулює зовнішні форми ставлення людей до Аллаха (пра-вила культу — ібадат), людей одне до одного (муамалят) і визначає міру покарання за їхні проступ-ки (укубат).
По-третє, вчення про загробне життя. Відповідно до цього вчення відразу після смерті два ангели смерті супроводжують душі людей до раю чи пекла. Мусульманський рай зображається у вигляді чудового прохолодного оазису з чистою джерельною водою, гуріями-дівами, фруктовими садами, де всього вдосталь. Пекло змальовується як місце, де катують вогнем, киплячою смолою, залізними гаками» скорпіонами й гадюками. Суттєвим є те, що муки в пеклі насамперед при-значені для немусульман, а от мусульмани по де-якім часі перебування в пеклі переходять до раю.
По-четверте, вчення про