П'ятий обов'язок мусульманина — зак'ят, обо-в'язковий податок на майно й доходи, що розпо-діляється серед бідних і знедолених. Окрім цього, кожний мусульманин виплачує ще й садаку — добровільні пожертвування і милостиню. Зак'ят виплачує глава сім'ї. Милостиня подається від кожного дорослого члена сім'ї в день закінчення посту в місяць рамадан. Обидва податки беруть ли-ше з заможних мусульман. Деякі мусульманські ідеологи розглядають зак'ят як спосіб перероз-поділу доходів у суспільстві, що грунтується на принципі ісламської соціальної справедливості.

Значну роль у культовій системі ісламу відігра-ють релігійні свята. Основні з них пов'язані з дог-матикою цієї релігії та є загальноприйнятими для всього ісламського світу. Окремі свята мають місцевий характер і пов'язані з ушануванням гробниць мусульманських святих. Є також свята, що відзначаються лише окремими течіями і секта-ми ісламу. Врешті є свята, що їх урочисто відзна-чають персомовні народи (Іран, Таджикистан, Аф-ганістан та ін.), але вони не мають прямого відно-шення до ісламу (наприклад;, свято Навруз — Но-вий рік за сонячним календарем). Слід також зауважити, що в ісламі значна кількість свят і пам'ятних дат ісламської історії відзначається в нічний час: ніч народження пророка (Мавлід), ніч ушестя пророка на небо (Мірадж), ніч приречення (Лейлят аль-кадр) тощо. Всі свята в ісламі від-значаються за мусульманським місячним календарем. [ 5, c. 249-254]

До загальних мусульманських свят належать: Курбан-Байрам; Ід аль-кабір, Ід аль-курбан — свято жертвоприношення. Починається в день закінчення паломництва до Мекки, тобто через 60 днів після закінчення 30-денного посту в місяці рамадані; триває 3—4 дні. Цього дня віруючі му-сульманського світу (паломники до Мекки в до-лині Міна) приносять у жертву тварин на згадку про те, як Ібрагім ладен був принести в жертву Ал-лахові свого сина Ісмаїла. Згідно з середньовічною арабською генеалогією, від Ісмаїла походять усі північноарабські племена, а від іншого нащадка Ібрагіма - Кахтана — араби, які проживають на півдні. Сам же Ібрагім (Аврам) за Кораном та ісламським переказом уважається спільним пред-ком арабів та євреїв. Для мусульман він ханіф — послідовний єдинобожник, халілуллах — друг Ал-лаха, пророк, духовний предок Мухаммеда і його громади. До ритуалу свята входить особлива мо-литва. Під час свята відвідують могили померлих предків, друзів, підносять подарунки, організову-ють святкові трапези, роздають милостиню.

Ураза-Вайрам, Когут Байрам, Шекер Байрам; Ід аль-фітр, Ід ас-сагір - свято розговіння, що символізує закінчення ісламського посту в місяць рамадан. Відзначається 3—4 дні. Першого дня тво-риться спеціальна спільна молитва в мечеті, потім організовується святкова трапеза, роздається ми-лостиня бідним, по закінченні — відвідують моги-ли предків тощо.

Того дня підносять дарунки дружинам і дітям. Напередодні свята обмінюються традиційними стравами з близькими сусідами. Сім'ї збираються разом; за повір'ям, в оселі приходять душі помер-лих рідних. У день свята мусульмани вітають один одного, відвідують рідних та близьких, обдарову-ють їх. Серед окремих народностей (таджики, азербайджанці, іранці тощо) зберігся звичай розводити багаття, водити хороводи та стрибати через вогонь, якому приписуються містичні властивості. Свято супроводжують гуляння, виступи музи-кантів тощо. Узвичаєним є також жертвоприно-шення тварин.

Мавлід, Маулід ан-набі — свято з приводу дня народження пророка Мухаммеда. Відзначається третього місяця місячного календаря. Рідзво Му-хаммеда почали відзначати лише через 300 років після виникнення ісламу; на думку дослідників, під впливом християнства. [ 11, c. 404]

Оскільки точна дата народження пророка невідома, Мавлід святкується в день смерті Му-хаммеда. Слід зазначити, що в ісламській куль-турі дату смерті, що її витлумачують як початок вічного життя, справляють дуже врочисто. За му-сульманським переказом народження Мухаммеда було передбачено ще Ібрагімом, Ісмаїлом і Мусою, а також Ісою (Ісусом Христом). Згідно з ученням ісламу, Мухаммед є останнім пророком в історії людства.

У ніч народження пророка влаштовуються ко-лективні моління в мечеті. В окремих країнах (Єгипет, Сирія тощо) проходять факельні процесії на вулицях, учасники яких несуть також зобра-ження матері пророка — Аміни. Обов'язковим ат-рибутом свята є читання вголос віршів, які про-славляють Мухаммеда (мавалід), роздавання ми-лостині. Мавалідом називають також свята днів народження чи смерті святих, імамів, шейхів суфійських громад, під час яких безпосередньо здійснюють паломництво (зіяру) до місць їхнього поховання.

Мірадж, Аль-ісра, Вааль-мірадж — свято на честь чудодійного подорожування Мухаммеда до Єрусалима та його вшестя (мірадж) до небесного престолу Аллаха. У Корані (К., 17,1) згадується, що Аллах однієї ночі переніс пророка до найдальшої мечеті Єрусалима, навколо якої місце, благо-словенне Аллахом. Згідно з переказом, коли Мухаммед став одного разу біля Кааби, до нього з'явився Джабраїл із крилатою верховою твари-ною Бураном. На ньому пророк напрочуд швидко перелетів із Аравії в Палестину і прибув до Єруса-лима на гору Моріа. Там він молився разом із давніми пророками, а потім залишив Бурака і з Джабраїл ом знісся на небо. Там Мухаммед явився Аллахові, бачив небесну Каабу, пекло і рай, а потім так хутко повернувся до Мекки, що навіть ложе його не встигло охолонути. Нічна подорож датується 27 раджабу 621 р., свято на честь цієї події відзначають як релігійне і державне у більшості мусульманських країн. Ніч 27 раджабу правовірні мусульмани проводять у молитвах, чи-тають Коран, переказують легенди про чудесне вшестя пророка. Останні за середньовіччя були підґрунтям