Лейлят алькадр - ніч на 27 рамадану, про яку згадується в Корані (К., 47). Цієї ночі нібито було послано текст Корану. Щорічно в цю ніч Ал-лах виносить рішення про долю кожної людини, враховуючи його благочестя, прохання, вислов-лені в молитвах. Тому свято проводять у мечетях, читають сури Корану і виголошують Аллахові та ангелам свої прохання.

Лейлят аль-бараа - популярне народне свято, яке зберегло риси давнього новорічного святкуван-ня. У доісламських давніх арабів на цей місяць (14—15 шаабану) припадало літнє сонцестояння, з якого починався відлік нового часу. У багатьох на-родів о цій порі було прийнято поминати помер-лих. За народним повір'ям, у цю ніч створення відбувається трясіння дерева життя, на листях якого позначені імена живих. Якщо ті листки з іменами людей упадуть, то вони протягом року помруть. Цієї ночі Аллах спускається з семи небес, щоб у відповідь на молитви простити грішників.

У Лейлят аль-бараа виголошують особливі мо-литви за померлих, подають милостиню бідним, відвідують мавзолеї та гробниці святих мусуль-ман. Бачимо принцип шанування предків.

Богослужіння в ісламі проводять у мечетях або на майдані біля культової споруди; під час них чи-тають Коран арабською мовою і виголошують про-повіді. Суттєвою особливістю мусульманського бо-гослужіння є відсутність у ньому музичного супро-воду і хорових співів. Мусульманські свята також супроводжуються урочистими богослужіннями, жертвоприношеннями» в окремих випадках твари-нами.

Поширені також поклоніння святим місцям, або мазарам - - могилам, мечетям, джерелам, го-рам і камінню. Найчастіше святі місця є реальни-ми або ж уявними могилами святих осіб. Інколи над могилами святих збудовано мавзолеї, але най-частіше поховання святих виокремлено огорожею, інколи у вигляді складеної купи каміння. Звичай-ною ознакою святого місця є вертикальний шест, до якого прив'язані полотнища і клаптики ткани-ни. Паломники обходять кругом могили, торка-ються неї руками і лобом, запалюють світильники. Похоронний об-ряд також передбачає читання відповідних сур Ко-рану, Хоронять зазвичай у день кончини; тіло по-мерлого, замотане в саван, кладуть у могилу без труни, головою до Мекки. Важливим обрядом є обрізання у хлопчиків (рідко дівчаток) 7—10 років. Ця зовнішня ознака належності до ісламу виконує функцію відмежування мусульман від представників інших релігій. [ 23, c. 86-87]

В ісламі існує чимало різноманітних релігійно-обрядових наказів і приписів. Скажімо, чоловіки повинні ходити з покритою головою (шапочка-тюбетейка, чалма). Звичним атрибутом благочестиво-го мусульманина є чотки (тасбіх) із 99 чи 33 на-мистин, пристосованих для підрахунку прочита-них молитов, здійснених поклонів та ін. 99 намис-тин відповідає кількості існуючих "прекрасних імен" Аллаха.

Служителем культу в ісламі - - муллою може бути тільки чоловік. В організаційному плані му-сульманські громади складені за національно-дер-жавною ознакою, тому вони не мають єдиного центру. Очолює національні мусульманські об'єд-нання муфтій, якого призначають чи обирають на з'їзді мусульмани. Керівником мусульманської громади є імам. В окремих країнах існує імамат — інститут верховного керівництва мусульманськи-ми громадами, що поєднує в собі духовну і світську владу. [ 4, c. 13]

ІІІ Розділ

Питання гендерної рівності в мусульманській сім’ї

3.1. Жіноча скромність і поняття Хиджаб

Окремі європейські жінки скоріш за все вважають одяг мусульманок скучним, нудним і зовсім не приваблюючим. Однак мусульманські жінки з цього приводу говорять свої думки. Вони вдягаються скромно і вважають, що відкритий одяг – це приманка для низьких чоловічих інстинктів, а також, що цим жінки привертають увагу лише як «на об’єкт сексуального бажання». Вони хочуть, щоб чоловіки звертали перш за все увагу не на плоть, а на розум. [ 1, c. 800]

Мусульманські жінки можуть носити будь-який тип одягу. Це може бути широкий одяг, інколи це фасон, який робить жінку привабливою. Жінкам дозволяється носити золоті, срібні прикраси. Блузки, які частково або повністю прозорі не дозволяються. Для жінок допустимо багато фасонів штанів. За бажанням жінки носять довгі сорочки, які можуть бути різного кольору, але обов’язково повинні бути скромні. Вузькі штани – заборонені ісламом, однак багато мусульманських жінок носять джинси з блузкою або сорочкою, достатньо довгою для того, щоб виглядати благопристойно [ 13, c. 278].

Хиджаб (покривало) означає скромність в поведінці. Мусульманські жінки не бажають виставляти на показ свою жіночу красу, бережуть тільки для свого чоловіка. Хиджаб, головний платок із будь-якого матеріалу і будь-якого фасону, прикриваючи від посторонніх своє волосся. Початок цьому звичаю поклала жінка пророка, та і сам Пророк якось сказав, що дівчина, яка досягла статевого дозрівання зобов’язана покривати своє тіло, залишаючи відкритим тільки обличчя і руки.

Той факт, що мільйони мусульманських жінок сьогодні уже не носять Хиджаб. Деякі мусульманки відмовились від традиційного хиджабу прийнятого в общинах. Але є жінки, вважають, що носіння хиджабу вважається частиною дисципліни. І хоча досить часто в ісламському суспільстві можна побачити жінок закутаних у все чорне, іслам не вимагає від них обов’язково ходити у чорному, так як і не потребує від них повного закриття обличчя [ 1, c. 764].

Особливих правил щодо чоловіків-мусульман, їхнього одягу дуже мало. Деякі із них носять стиль паломницького одягу – іхрам. Чоловіки повинні ходити з покритою головою (шапочка – тюбейка, чалма). Атрибутом благочестивого мусульманина є чотки із 99 або 33 намистин для підрахунку прочитаних молитов. Їм не дозволено носити одяг із шовку, якщо, звичайно, вони хворіють, якою небудь хворобою. Дуже важливо те, що чоловіки