3.2. Гендерна рівність в умовах мусульманського суспільства

Опираючись на навчання Ісуса Христа Церква подружжя вважає Святою тайною. Ще в Старому Завіті шлюб став символом любові Бога до спорідненого з Ним народу. Ісус Христос підніс шлюб до таїнства Нового Завіту, тобто зробив його дійсним знаком благодаті, так що між хрещеними не може бути шлюбу, який би не був таїнством. " Наречений і наречена, беручи шлюб, уділяють одне одному це таїнство. Чоловік повинен наслідувати Ісуса в своїй любові до жінки. В любові до чоловіка жінка відображає Церкву, яка любить свого Господа":- вважає кардинал Йозеф Гьофнер, один з найвидатніших представників римо-католицького суспільного вчення [ 14, c. 105].

Згідно зі священною книгою мусульман, чоловік і жінка наділені різними суспільними функціями, їхні стосунки значною мірою розглядаються через призму сімейно -- шлюбних відносин. Проблемам взаємовідносин чоловіка і жінки та сімейно - шлюбних відносин присвячено окремі сури Корану, зокрема 4 - " Жінка, "24 - " Світло", 58 - " Суперечка",65 - " Розлучення", 66 -Заборони". Шлюб у Корані, а отже в ісламі, на відміну від християнства, розглядається не як сакральний акт, тобто союз чоловіка і жінки перед Богом, а радше як торговий договір. Тим не менше він трактується як одна з найбільших цінностей. Вважається бажаним , щоб усі правовірні, незалежно від їхнього статусу, одружувалися:" І віддавайте до шлюбу неодружених серед вас і праведних рабів та рабинь ваших..." [ 25, c. 24-32]. Іслам не розглядає сексуальне життя як щось гріховне, а безшлюбність як вияв духовної і тілесної досконалості - це є ще однією його суттєвою відмінністю від християнства. Безшлюбність трактується як явище небажане, можливе хіба що в разі відсутності в чоловіка належних статків взяти шлюб.

Коран надає жінці більше прав порівняно з тими, які вони мали в до ісламській Аравії(тут простежується певна аналогія з християнством, що тільки почало виходити з під впливу юдаїзму). В одному з аятів сказано: "Не дозволено вам успадкувати дружин проти їхньої волі. Не перешкоджайте їм забирати частину того, що ви їм дали ( при одруженні, якщо тільки вони не вчинили чогось явно непристойного. Поводьтеся з ними гідно." [ 12, 4:11].

Це недвозначний перегляд звичаїв до ісламської Аравії, коли після смерті чоловіка його старший син або інші родичі разом із майном небіжчика, при бажанні успадковували його вдову чи вдів не залежно від їхньої згоди. Це цілком відповідало нормам патріархального суспільства, де жінка розглядалась як необхідна робоча сила в господарстві та своєрідна власність. Спадкоємці могли одружуватись із вдовами небіжчика, не питаючи їхньої згоди та не виплачуючи шлюбного дарунку (махру). Вони також могли видавати їх заміж за інших, а то й узагалі заборонити повторний шлюб. Коран же наділяє вдів певними правами. Якщо вони навіть вступали у шлюб, зі спадкоємцями небіжчика ( тут накладались значні обмеження), то все одно мали отримати від чоловіка махр, своєрідний шлюбний викуп. До того ж за певних обставин вдови мали право отримати ще й частину майна небіжчика [ 12,4:11 ].

Узагалі Коран приділяє чимало уваги вдовам. Згідно з його приписами після смерті чоловіка вдова має чекати чотири місяці та десять, аби визначити, чи не є вона вагітною. Якщо виявиться вагітність то вона повинна народити дитину й після цього дістає право вийти заміж. Причому Коран це вітає. До того ж чоловік, помираючи, мусить залишати дружині частку майна: " Ті з вас, хто помираючи й залишатиме дружин, мають заповісти їм засоби до існування протягом року й не спонукати їх піти з вашого дому. А якщо підуть вони, то не буде на вас гріха в тому, що вони самі добровільно зробили" [ 12, 2:240 ].

У Корані зустрічаються досить прогресивні на той погляди, які можуть бути можуть бути витлумачені як визнання рівності чоловіка і жінки: " По справедливості жінки мають теж саме, що і той, хто над ними..." [ 12, 2:228 ].

Це судження, щоправда, трактувалось недвозначно. Але дехто з мусульманських богословів, наприклад, Ібн Касір, у своїх коментарях підкреслював, що в даному разі йдеться про те, що жінки стосовно чоловіків мають ті ж самі права що й чоловіки щодо своїх жінок. Дійсно, жінка в мусульманському шлюбі зовсім не була безправною рабинею - її було наділено низкою прав, серед них і майнового характеру. Щоправда, Коран визнає пріоритетність чоловіка щодо жінки. Наведена фраза про рівність чоловіків і жінок має виразне продовження:" ... однак чоловіки - на щабель над вами" [12, 2:228]. Тобто вищий авторитет залишається за чоловіком, який матеріально утримує сім'ю.

Треба пам'ятати, що це писалось у VІІ c., коли в Аравії( і не тільки там) безроздільно панував патріархальний лад. Схема сімейно - шлюбних відносин, пропонованих Кораном, виглядала так: чоловік зобов'язаний утримувати жінку, а вона у свою чергу мала відповідні обов'язки щодо дітей і чоловіка. Водночас жінка перебуваючи на утриманні свого чоловіка повинна йому коритись, а чоловік дбати про потреби жінки.

На той час подібна схема взаємин чоловіка і жінки видавалася не лише справедливою, а й навіть прогресивною. Якщо звернутись до тогочасних християнських держав Європи, то там становище жінки