робота підходить до ісламських принципів і не загрожує цілісності і благополуччю сім'ї.
Мусульманським жінкам, які бажають присвятити себе іншим заняттям, так само як не мусульманкам, дозволено наймати домашню прислугу, однак багато мусульманок цього не роблять і не хочуть довіряти виховання своїх дітей чужим людям. Мусульманська жінка має право на забезпечене життя і нікому з чоловіків не дозволено примушувати її заробляти гроші. Однак разом з цим ніхто не має права забороняти жінці працювати, якщо вона цього бажає, при умові, звичайно, що ця робота не дуже важка і гідна. Навіть якщо жінка буде багатшою за свого чоловіка, він все одно повинен утримувати її і не розраховувати на її допомогу.
Отже, Коран обмежив безправність жінок, визнав їх, у певному сенсі, рівними чоловікові, надлив майновими правами, окреслив коло обов'язків чоловіка щодо жінки і запропонував модель відносин між чоловіком і жінкою, спрямовану на створення сприятливих умов для продовження і збільшення роду. І якщо виникає дискримінація у цих відносинах, то не іслам у цьому винен, а люди, що порушують приписи Корану, такі люди не є справжніми мусульманами.
Як бачимо і погляди на становище жінки і інститут сімейно-шлюбних відносин в ісламі, в порівнянні з християнством, більш консервативні і важче піддаються впливу нових ідей. Крім того, для ісламської сімейно - правової доктрини характерна ще одна специфічна особливість, яка має принципове значення при вивченні поглядів на жінку та сімейно - побутові відносини: кора нічні ідеї сімейно шлюбних відносин, які виникли на початку VII століття в умовах мусульманської общини Мухамеда, віками й донині зберігають свою догматичну силу серед послідовників ісламу. В християнстві цього немає.
Висновки
Підсумовуючи, підсумовуючи вище написане про іслам, догмати, стовпи ісламу, гендерну рівність Богослови вважають, що жінка і чоловік є образом і подобою Бога. За своїм походженням вона вважається істотою вторинного щодо чоловіка, створена пізніше нього, як його частина, як помічник, подібний до нього. В ісламі закон вимагає від чоловіків та жінок обов’язкового одруження, воно ними підноситься до служіння Богу. Неодружена людина є неповноцінною. В мусульман мета шлюбу – взаємна допомога, народження дітей, особистий добробут та щастя подружжя.
Вже з самого народження мусульманам прищеплюють любов до ближніх, релігійне виховання здійснюється із раннього віку, привчають молитися, адже молитва означає пізнання Бога і розмову з ним, тим чи іншим способом підтримують розмову з Аллахом.
Згідно із священною книгою мусульман, чоловік і жінка наділені різними суспільними функціями. Їхні стосунки значною мірою розглядається через призму сімейно-шлюбних відносин. Проблемам взаємовідносин чоловіка і жінки та сімейно-шлюбних відносин присвячено окремі сури Корану, зокрема «4». Іслам не розглядає статеве життя як щось гріховне, а безшлюбність як вияв духовної і тілесної досконалості – це є ще однією його суттєвою відмінністю від християнства. Безшлюбність трактується як явище небажане, можливе хіба що в разі відсутності в чоловіка належних статків, щоб взяти шлюб.
Дуже часто одним із аргументів на доказ принизливого становища жінки в ісламі стає існування тут інституту полігамії. Однак потрібно зауважувати, що цей інститут був поширений у багатьох народів стародавнього світу і Коран не скасовує його.
Стосунки в сім'ї, у громаді та суспільстві загалом регламентуються таки-ми правилами:
І допомагайте один одному в праведності і благоче-сті; але не допомагайте один одному в гріху і беззаконні.
Хай буде серед вас община людей, які закликають до добра і проповідують справедливість та забороняють зло.
Стережіться припущення (будь-якої думки про інших), бо це помилкова розмова, не слухайте таємних розмов, не робіться суперниками в стосунках один із одним, не шукайте недоліків в інших, не заздріть один одному, не ворогуйте один з одним. Будьте братами, о раби Аллаха.
Хто любить в ім'я Аллаха, хто ненавидить в ім'я Аллаха, хто подає в ім'я Аллаха, хто відмовляється від ми-лостині в ім'я Аллаха — той удосконалив віру.
Якщо хтось іде з несправедливою людиною, щоб її зміцнювати, і знає, що вона несправедлива, той залишає іслам.
Той, хто допомагає своєму народові в неправому ділі, нагадує нерозумного верблюда.
Лише той віруючий, хто побажав своєму братові те, що побажав собі.
Список використаної літератури
Адамчик М.В. Всемирная енциклопедія. –М., 2001,496с.
Ахмедов А. Ислам в современной ідейно-политической борьбе. –Москва: Издательство политической літератури, 1985,239с.
Борисова З.О. Основи релігієзнавства: Навчально-методичний посібник. –Київ: Центр навчальної літератури, 2006,288с.
Вачабов М.В., Вачабов Н.М. Ислам и вопроси атеистеского воспитания. – Москва: Высшая школа, 1988,271с.
Васильєв Л.С. История религий Востока. –Москва: Высшая школа, 1988,415с.
Водопівець І. Еклезіологія. – Рим. –Львів. –Свічадо, 1994,228с.
Ислам. Краткой справочник. –Москва: Наука, 1991,231с.
Ислам. Под общей редакцией Прозора С.М. – Москва: Наука, 1991,231с.
Ислам. Словарь атеиста. –Москва: Издательство политической литературы, 1988,252с.
Крывелев А.И. История религии. 2 том. – Москва: Наука, 1991,231с.
Культура и релігія. Современный ислам, человек и общество. –Москва: Знание, 1991,651с.
Коран. –Київ, Стилос, 2002,271с.
Лубський І.В. Релігієзнавство, -Київ: Вільбор, 1997,479с.
Лубський В., Лубська М., Козленко В та ін. Історія релігій, -Київ, 2002,640с.
Малерб Мішель. Религии человечества, -Москва, 1997,599с.
Максуд Р. Ислам.. –Москва: Гранд, 2000,301с.
Мустафа А. Ислам всеобьемлюющий образ жизни. –Москва, 1998,44с.
Петрусенко В.Л., Петрусенко О.П., Скалецький М.П. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів ВНЗ. За ред. В.Л.Петрушенка. –Львів: Новий світ, 2004. 328с.
Релігієзнавство за редакцією кандидата філософських наук Заковича М. – Київ: Вища школа, 2000,349с.
Релігієзнавство за редакцією професора Колодного А. –Київ: Світ Знань, 2000,682с.
Релігієзнавство за редакцією філософських наук Бублика С. –Київ: Хрінком Інтер, 1999,495с.
Ионова Алла Ивановна и друг. Современный ислам, человек и общество, новое о жизни,