Ще одним елементом загальнолюдського постають спільні психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості. Кожна людина здатна відчувати сором або докори совісті, усвідомлювати свій обов'язок і відповідальність, співчувати іншим людям. Незалежно від того, чи буде реалізована ця здатність у тому чи іншому конкретному разі і який саме історич-ний і культурний зміст буде втілений завдяки їй, — сама її наявність уже визначає певну спільність обріїв людської моралі.

Нарешті, важливо, що в процесі розвитку і спілку-вання нагромаджується певний моральний досвід, який набуває загальнолюдського значення. Розв'язуючи ті чи інші моральні проблеми, досягаючи своєї мети або зазнаючи поразки, люди й суспільства здобувають безцінний досвід, що зрештою робить більш витон-ченими й свідомими їхні переживання, позбавляє їх наївності, додає обачливості їхнім практичним рішен-ням. Елементами цього досвіду стають революції й духовні зрушення, успіхи й трагедії.

Запитання

- Чому етика вимагає віддавати пріоритет — праву родича чи праву людини? На якій підставі?

- Що означає здатність моральної норми до універ-салізації?

- Що таке «золоте правило» моральності й чого воно вимагає від людини?

- Як, виходячи із засад загальнолюдської моральності, Ви могли 6 обгрунтувати свій обов'язок перед влас-ною локальною спільнотою?

- Як впливає на мораль соціальна диференціація суспільства?

- Чи має особистість право вибору в установленні своєї національної ідентичності? Ваші аргументи за чи проти.

- Чи має, на Вашу думку, сенс поняття національної відповідальності?

- Які основні моральні риси властиві українській національній культурі?

- Які основні елементи загальнолюдського змісту мо-ральності?

- Чи існує прогрес у галузі моральної культури людст-ва? Обгрунтуйте свою позицію.

Рекомендована література

Апель К.-0. Етноетика та універсалістська макро-етика: протиріччя чи доповняльність // Єрмолен -ко А. М. Комунікативна практична філософія. К., 1999. С. 355—371. Бочковський О. Вступ до націології. К., 1998. 144 с. , Забужко О. С. Філософія української ідеї та євро-пейський контекст: франківський період. К., 1993. 126с. Козловскч П. Этика капитализма. Эволюция и обще-ство: Критика социобиологии. СПб., 1996. С. 7—84. Макінтайр Е. Чи є патріотизм чеснотою? // Сучасна політична філософія. К., 1998. С. 524—543.

Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. К., 1959. Т. 3. С. 15—73. Рікер П. Навколо політики. К., 1995. С. 149—161. Сміт Е. Д. Національна ідентичність. К., 1994. 224 с. Українська душа. К., 1992. 128 с. Федотов Г. П. О национальном покаянии // Федо-тов Г. П. Судьба и грехи России: Избр. статьи по философии русской истории и культуры: В 2 т. СПб., 1992. Т. 2. С. 41—49. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. К., 1996. 478 с. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992. С. 17—23. Шлемкевич М. Загублена українська людина. К., 1992. 168 с.