Говорячи про тероризм, часто, швидше за все че-рез його кримінальну складову, поряд із виявами політичного тероризму розглядають приклади кримінального тероризму, хоча це явища абсолют-но різного порядку, насамперед через свою соціально-політичну спрямованість і значимість.

Примус до певної дії представників влади, поса-дових осіб актом насильства або загрозою його здійснення, що має на меті, як правило, широкий соціальний резонанс і переслідує цілі зміни внутрішнього або зовнішнього курсу державної політики, дестабілізацію ситуації або падіння існу-ючого режиму, підрив впливу суспільно-політич-них об'єднань, дезорганізацію їхньої діяльності, — все це є відмінною рисою політичного тероризму від безпосередньо кримінального.

Водночас терористичні групи можуть бути час-тиною кримінальних співтовариств або, навпаки,—  

терористичні організації можуть включати зло-чинні карні групи.

Деякі дослідники датують період виникнення тероризму останньою третиною XIX — початку ХХ ст., інші вважають тероризм феноменом кінця ХХ століття. За основу датування виникнення й періодизації явища «тероризму» беруть етапи становлення мас-медіа, технічний прогрес у ціло-му, який забезпечує перехід тероризму на вищий якісний рівень. Не підлягає сумніву кореляція те-роризму й технічного прогресу, але при подібному датуванні з поля зору випадає ціла ера тероризму—  

епохи панування неформальної комунікації.
Нині, жодним чином не применшуючи ролі не-формальної комунікації, варто визнати, що голов-ним репрезентантом й інтерпретатором дій теро-ристів є ЗМІ. Саме вони задають загальний дис-курс акту. Для цього використовуються модальні визначники, в якості яких виступають прикметни-ки й прислівники: «можливо», «очевидно», «зви-чайно», «типовий», «як правило», «деякі», «іноді» тощо. Модальні визначники модифікують зміст ключових дієслів або іменників у пропозиції, дис-курсивно підвищуючи валідність твердження. Для підтримки твердження й посилення його вагомості можуть використовуватися різноманітні додаткові свідчення, розраховані на конкретну аудиторію: емоційні заклики, цитати з праць відомих людей, висновки експертів, покликання на особистий досвід автора, а також інші техніки впливу на суспільну думку. Тим самим стверджується, що визначення, дане описуваному акту насильства — єдиноможливе й універсальне, а відхилення означає патологію. Можливі, здавалося б, і півтони, але тоді в послан-ня бувають вплетені різні імплікатури. У підсумку визначальним стає існуючий соціальний міф — когнітивна модель світу, властива тій або іншій людській спільності.

Тероризм — це свідомо, цілеспрямовано застосо-вуване насильство, яке, як правило (але не завж-ди), потребує широкого розголосу. Відмова від роз-голосу, але з метою досягнення певного соціально-політичного або економічного резонансу, — доказ того, що йдеться про спецоперації або змови. Це швидше окремий випадок тероризму, хоча він мо-же мати як позасистемний, так і системний харак-тер, залежно, скажімо, від геополітичної або політичної ситуації, від вибору форм і способів до-сягнення своїх устремлінь суб'єктами тероризму.

Але все-таки характерною рисою сучасного теро-ризму є, насамперед, публічність, забезпечення якої покладають на традиційні мас-медіа (пресу, радіо, телебачення) і Internet-медіа. Технологічний прогрес і розвиток засобів масової комунікації ви-магають переосмислення значення ролі ЗМІ в суспільстві, усвідомлення значимості характеру, форм і методів подачі інформації в управлінні суспільною свідомістю. Сучасний тероризм, повністю прийнявши нову філософію, з настанням епохи інформаційного суспільства перейшов у якісно нову стадію — ведення інформаційно-пси-хологічних війн, створюючи інформаційний привид жаху й хаосу. Звідси — й вибір як мішень без-невинних жертв — кривавого послання адресату як способу найефективнішого впливу на суспільну свідомість.

Тероризм нині не тільки відповідає ері інфор-маційних технологій, а й прагне підкорити її собі. Терористичні організації провадять широку інвес-тиційну політику. Крім традиційного підпорядку-вання активів легальних компаній і поліпшення інфраструктури наявного нелегального бізнесу сфери інформаційних технологій, терористичні організації активно втручаються в інформаційний простір. Створюють медіа-імперії з власних інфор-маційних ресурсів (друковані видання, радіостанції, телеканали, Intеrnet-медіа), знаходять агентів впливу в авторитетних світових інформаційних носіях, про-вадять ефективні інформаційні операції, розробля-ють і застосовують методи маніпулювання масо-вою свідомістю.

Сучасний тероризм не знає кордонів у просторі, а має лише соціально-політичні або психологічні межі. Нині він перетворився на багатоаспектний, небезпечний і довгостроковий фактор розвитку су-часного суспільства, що чинить на останній серйозний дестабілізуючий вплив, ставить під заг-розу необхідні умови прогресивного розвитку людства. Політико-психологічний фак-тор впливу як спосіб політичного тиску покладе-ний в основу терористичної діяльності.

Розглядаючи теракт як вияв політичної актив-ності й метод регуляції соціальних процесів, теоре-тики тероризму у своїй методології досягнення ме-ти основне місце відводять засобам масової ко-мунікації. Оперативність, масштабність, унікальна здатність впливати на суспільну свідомість влас-тиві мас-медіа. Інформаційний потенціал терорис-тичного акту величезний, і це прекрасно розуміють і суб'єкти терористичної діяльності, і ті, хто стоять за ними. Терористи апелюють до суспільства за до-помогою мас-медіа, при цьому терористичний акт ЗМК творить свій власний віртуальний простір, визначальною характеристикою якого стає тривале існування, активне поширення й значне тиражу-вання насильства. Ретрансляція насильства ЗМІ підсилює ефект самого насильства, тим самим вик-ликаючи деструкцію суспільної свідомості. Страх і непевність у завтрашньому дні людей і, як наслідок, психологічний ступор суспільної свідомості, найдієвіший із погляду дезорганізації, який прояв-ляється слабістю й бездіяльністю влади або підви-щеною тривожністю, і посиленням напруженості в суспільстві, негативними емоціями, які повинні знайти вихід, і врешті бути спрямованими проти влади, — до цього прагнуть ідеологи тероризму. Терористичний акт створює інформаційний привід і жорстко змінює