План

1. Огюст Конт - засновник позитивізму і позитивістської соціології.

2.Ідейні витоки творчості О. Конта.

3.Основные ідеї.

4.Закон трьох стадій.

5. Герберт Спенсер – один із засновників соціології.

6. Еволюціонізм Г.Спенсера.

7. Органіцизм Г.Спенсера

Засновником позитивізму і позитивістської соціології вважається Огюст Конт (1798-1857). Він народився у Франції, в сім'ї фінансового урядовця. У 1814 році поступив у Вищу політехнічну школу, з якої був виключений за антиклерикальні і республіканські погляди. Працював домашнім вчителем, з 1818 по 1824 рік - секретарем Сен-Симона.

На формування поглядів Конта великий вплив зробили ідеї Монтеськье і Кондорсе про природно-закономірний розвиток людського суспільства. Але особливо плідним була його співпраця з Сен-Симоном. У історико-соціологічній літературі на цю тему висловлюються різні думки. Так, Ф. Енгельс відзначав, що Конт всі свої геніальні ідеї запозичував у Сен-Симона. Інші автори, навпаки, підкреслюють оригінальність концепції Конта і навіть несумісність його поглядів з основними ідеями Сен-Симона.

Дія Сен-Симона на творчість його секретаря дійсна було істотним, але не прямим, оскільки багато його ідей одержали іншу інтерпретацію. Сен-Симон був одним з провідних представників утопічного соціалізму. Конт же, навпаки, дотримувався ліберально-консервативних переконань, був прихильником сильної держави, соціального порядку, жорсткої соціальної ієрархії і поступових реформ. Конт не сприйняв ідей утопічного соціалізму, проповідував класовий мир і категорично захищав приватну власність, ніж і пояснюється холодне відношення до нього Маркса і його послідовників.

Основна праця Конта «Курс позитивної філософії» в 6 томах була опублікована в 1830-1842 роках, в 1844 вийшло «Міркування про дух позитивної філософії», в 1851 - «Позитивістський катехізис», в 1851-1854 роках - «Система позитивної політики, або Трактат, що встановлює релігію людства» (у 4 томах), після смерті - «Заповіт Огюста Конта» (у 4 томах). Помер О. Конт в бідності, забутий своїми учнями і послідовниками.

Творчість Конта співпала з періодом глибоких соціальних змін, які сприймалися їм як загальна етична, інтелектуальна і соціальна криза. Причини цієї кризи він бачив в руйнуванні традиційних інститутів і духовних основ суспільства, у відсутності системи вірувань і поглядів, які б відповідали новим суспільним потребам, могли стати ідейною основою майбутніх соціальних перетворень. Перехід суспільства до нового стану, по Конту, не може відбутися без активної участі людини, його вольових і творчих зусиль. О. Конт вірив в безмежні можливості розуму як рушійної сили історії, в «позитивну» науку, яка повинна замінити релігію і стати основною організуючою силою суспільства. Свою історичну місію він бачив в тому, щоб створити «Наукову Біблію» майбутнього, поставити науку на чолі всіх форм людського існування: релігії, політики, соціальної практики і т.д.

Ідея об'єднання наук, зведення всієї сукупності знання до обмеженого числа простих і ясних положень, наприклад до законів Ньютона, була популярною ще в XVIII столітті. Проте Конт прагнув до органічного синтезу наук, при якому їх закони, хоча і зв'язані ієрархічно не зводяться до простих законів фізики. «Я маю на увазі розглянути - писав Конт, - як кожна з основних наук відноситься до всієї позитивної системи і який характер її напряму, тобто науку з двох сторін: її істотні методи і її головні результати».

Конт класифікував науки по декількох підставах: історичному (за часом і послідовності виникнення), логічному (від абстрактного до конкретного), по складності предмету дослідження (від простого до складного), по характеру зв'язки з практикою. В результаті основні науки розташувалися в наступному порядку: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія.

Математика, із його точки зору, менше всього залежить від інших наук, є найабстрактнішою, простішою і віддаленішою від практики і тому виникла раніше всіх інших форм наукового пізнання. Соціологія навпроти - безпосередньо пов'язана з практикою, складна, конкретна, виникла пізніше за інших, оскільки спирається на їх досягнення.

У своїй класифікації наук Конт намагався уникнути спрощеного редукционізма. Появу соціології він пов'язує не тільки з новою стадією розвитку суспільства, але і зі всією історією розвитку науки. Без становлення і зміцнення духу «позитивних» наук, без використовування методів експериментального природознавства соціологія неможлива. Вона виникає на грунті, підготовленому зусиллями багатьох поколінь учених. Кожна попередня наука в класифікації Конта стає передумовою появи подальшої, складнішої. Але «вищі» науки несводіми, як за змістом, так і по методах, до нижчих. Найближчої і спорідненої соціології наукою є біологія. Їх об'єднує складність предмету дослідження, яким виступає цілісна система, тому в біології і соціології не можна слідувати аналітичним шляхом, тобто рухатися від частини до цілого. Співтовариство тварин або людське суспільство - це не механічний агрегат індивідів, а щось цільне, узагальнене. Ця цілісність існує самостійно і визначає властивості її складників Відповідно рух пізнання повинне йти від цілого до частини. Ідеї системності суспільства висловлювалися задовго до Конта, але він першим детально розробив і застосував цю систему для обгрунтування соціології як самостійної науки. Звідси і його критика прихильників соціологічного номіналізму, зокрема «соціальної фізики» Кеглі, рішення використовувати особливий термін для позначення нової соціальної науки - соціологія.

У основу побудови соціології як самостійної науки О. Конт поклав ідею «соціальної системи», тобто визнання факту існування суспільства як свого роду організму, певної цілісності, елементи якої виконують специфічні функції і служать вимогам цієї системи. У концепції Конта індивід є абстракцією, тобто не існує самостійно, ізольований від цілого, тоді як суспільство виступає первинною реальністю і розвивається по своїх внутрішніх природних законах. Причому зі всіх