ПЛАН

Вступ.

1. Соціальна сутність держави та її основні ознаки

2. Основні функції Української держави.

2. Основні функції Української держави.

Висновок.

Література.

Вступ

Зміст діяльності Української держави сьогодні набув нової якос-ті, зокрема це:

Інтенсивний суспільний пошук загальнонаціональних ідейно-духовних орієнтирів та універсальних об'єднавчих цінностей, здат-них консолідувати і зміцнити державу, забезпечити її вихід на циві-лізований рівень сучасності та чітку історичну перспективу.

Перехідний етап державного самовизначення — пройдено. Його найважливішим наслідком стало прийняття Конституції, яка уособ-лює те, до чого прагне світ, — повну визначеність і передбачуваність внутрішнього і зовнішнього курсу держави.

У непростій ситуації нашій державі вдалося почати втілення в життя європейської моделі державного та суспільного життя. В її осно-ві — толерантність і компроміс, політичний та ідеологічний плюралізм, свобода совісті, слова та інформації, багатоманітність у духовній сфе-рі, які прийшли на зміну диктату, цензурі та монополії однієї партії.

Українська держава змінила акценти своєї політики, визначив-ши таку їх послідовність: Людина, Сім'я, Суспільство, Держава.

Курс на інтеграцію України у європейські структури та поглиб-лення трансатлантичного співробітництва зумовлюється не лише міркуваннями національної безпеки, а й глибокими економічними інтересами.

Власне така держава в сучасних наукових теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всього суспільства. Вона нази-вається соціальною правовою державою, державою соціальної демократії. Держава повністю не співпадає із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена меха-нізмом здійснення влади і управління суспільством, як апарат влади має власні закономірності становлення, функціонування та розвит-ку, особливі інтереси і потреби. Тому вивчення ознак держави слід розглядати як з точки зору єдності держави і суспільства, так і з точ-ки зору їх відокремлення. Методологічний підхід до такого аналізу поняття сутності та призначення держави дає тлумачення держави як особливої форми організації суспільства, форми, яка є його внут-рішньою організацією, структурою соціальних відносин, засобом їх опорядкування і забезпечення безперешкодного існування, а в зов-нішньому аспекті об'єднує суспільство у вигляді території, фізичних осіб — громадян та об'єднань, держав-них службовців та органів, законів та інших правових до-кументів.

1. Соціальна сутність держави та її основні ознаки

Повномасштабне осмислення історичного значення проголошення незалежності України має одним зі своїх складників наукове з'ясування соціальної сутності цієї держави. Теоретико-методологічною передумовою розв'язання зазначеного завдання є конструювання загального по-няття соціальної сутності будь-якої держави. Видається беззаперечним, що таке поняття нале-жить до вихідних, фундаментальних категорій науки про державу: адже та чи інша його інтерпре-тація зумовлюватиме й низку більш-менш конкретних висновків як теоретичного, так і практико-прикладиого характеру.

Уявлення щодо соціальної сутності держави мають спиратись, по-перше, на певне державо-розуміння (відображене у відповідній дефініції поняття держави), а по-друге, — на категорію со-ціальної сутності будь-яких явищ суспільного життя (отже, й такого якісно специфічного фено-мена, як держава).

Розглянемо обидва ці питання.

Загальне поняття держави - науковий фундамент пізнання її сутності. Протягом останнього десятиріччя нам уже неодноразово доводилось обґрунтовувати положення про те, що держава - це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи його цілісність і безпеку, організовує задоволення загальносоціальпих потреб та здійснює керівництво суспільством насамперед в інтересах цієї його частини.

Запропонована дефініція чітко фіксує, окрім іншого, й те, що саме держава призначена ви-рішувати загальносуспільні питання, організовувати задоволення загальносоціальних потреб. Окрім неї, здійснити це у соціально неоднорідному суспільстві неспроможна будь-яка інша орга-нізація, структура. Однією з таких найперших потреб є забезпечення необхідної єдності суспільс-тва як цілісного соціального «організму» (які б внутрішні суперечності, конфлікти його не «роз-шматовували»). Остання обставина саме і зумовлює інтегративну (координуючу, узгоджувальну, «консенсусну») місію держави, при виконанні якої вона може виступати виразником, представ-ником інтересів не тільки домінуючої частини населення, але й усього суспільства. Проте якщо обмежитись тільки цією, - зрозуміло, суттєвою - властивістю, то повністю розкрити соціальну сутність держав та класифікувати, типологізувати їх за такою сутністю, вважаємо, не вдасться.

Адже після того, як за допомогою держави вдалося забезпечити виживання соціально неод-норідного суспільства, неминуче постає запитання: а як саме воно житиме? Ніде й ніколи в істо-рії людства відповідь на це запитання не формувалась без втручання держави, здійснюваного на-самперед відповідно до тих інтересів домінуючого осередку населення, реалізувати які вона праг-не першочергово. Що ж до відповіді збоку різних соціальних спільностей, їхніх ідеологів, то вона ніколи не була й, мабуть, не може бути однаковою.

Соціальна сутність держави: структурно-функціональна характеристика. Відповідно до викла-деної інтерпретації загального поняття держави можливо конкретизувати й категорію соціальної сутності держави як її неодмінну закономірну властивість. Така сутність полягає у здатності дер-жави забезпечувати - у процесі свого функціонування і розвитку — задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб й інтересів окремих груп індивідів та їхніх спільнот.

Звідси випливає, що виявити соціальну сутність держави — значить встановити, чию волю (волю саме яких суб'єктів соціуму) виражає й реалізує держава.

Безперечно, як свідчить історія, стосовно кожного із названих видів суб'єктів соціально не-однорідного суспільства зазначена здатність держави ніколи не реалізовувалась (та й принципово не могла реалізовуватись) ані у повному, ані у рівному обсязі. Більше того: щодо багатьох з них політика держави ставала перешкодою, гальмом у задоволенні їхніх певних потреб. Цей очевид-ний факт можна пояснити — в абстрактно-теоретичній формі — неоднаковим розвитком со-ціальної сутності держави на різних етапах історії людства. (І, до речі, відома марксистська типо-логія держав за їх соціальною сутністю саме і є своєрідним відображенням цього факту.)

Соціальна сутність держави, розглядувана