Суверенітет — явище політичне, оскільки здійснюється в системі держави. Він передбачає обов'язкову наявність незалежної націо-нальної державності. За відсутності національної держави народ при-речений на загибель. Бездержавний народ не може бути суверенним. Отже, державний, народний і національний суверенітет між собою тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного. Підтвер-дженням цього є Конституція України від 28 червня 1996 р., яка вті-лює в собі суверенітет держави, суверенітет нації та суверенітет народу.

3. Апарат публічної влади. Ця влада має політичний характер і не
співпадає безпосередньо з усім населенням суспільства, чи населенням країни. Він складається з органів влади і управ-ління, у тому числі і апарату примусу (армія, поліція, тюрми і виправно-виконавчі установи).

На переломному етапі державотворення для такого апарату повинні бути притаманні відповідальність, синтез енергії, дисципліни і згуртова-ності. Необхідні ефективна і цілісна кадрова політика, компетентність, професіоналізм, самопожертва в роботі та відданість Батьківщині.

4. Правова система. Держава і суспільство не можуть функціонувати і виконувати свої повноваження, якщо немає законів. Тільки держава має право в особі компетентних органів видавати юридичні норми, які є обов'язковими для всього населення, що постійно чи тимчасово проживає на території держави. Правова система повинна повною мірою відповідати новим умовам життя суспільства, надійно забезпечувати захист прав і інтересів людини; усіх суб'єктів суспільних відносин. Доведено, що зміцнення громадянського суспільства і політичної системи багато в чому визначається правом. Від нього значною мірою залежить реалізація принципу народовладдя.

У ст. 10 Конституції України зазначено: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України...»1

9. Символіка держави. Ст. 20 Конституції України зазначає:
«Державними символами України є Державний прапор України, Дер-
жавний герб України і Державний гімн України1.

Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизон-тальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний герб України встано-влюється з урахуванням малого Державного герба України та герба війська Запорозького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Вер-ховної Ради України.

Головним елементом великого Державного герба України є Знак Княжої держави Володими-ра Великого (малий Державний герб України). Державний гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.

Опис державних символів України та порядок їх використання вста-новлюється законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ».

10. Внутрішня побудова держави здійснюється за ієрархією, тобто за принципом підпорядкованості нижчих організаційних структур вищим, в кінцевому результаті — загальнодержавним (парламенту, президенту).

11. Держава має свою фінансову систему та грошову одиницю, без чо-го не може нормально функціонува-ти держава і суспільство.

Ст. 99 Конституції України зазна-чає: «Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функ-цією центрального банку держави — Національного банку України»1.

Національний Банк України

2. Основні функції Української держави.

У філософії під функціями розуміють зовнішній прояв якостей будь-якого об'єкта у визначеній системі відносин. В юридичній лі-тературі немає єдності думок щодо категорії «функції держави».

Функції держави — це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність та зміст, а також соціальне призна-чення в соціально неоднорідному суспільстві.

Термін «функції держави» застосовується для позначення основ-них напрямків діяльності держави. Виконання Українською державою (далі держава) своїх функ-цій має за мету гармонізувати життєдіяльність суспільства і держави. У функціях держави визначається її сутність та реальна роль, яку держава відіграє у вирішенні основних питань суспільного розвитку. Функції мають об'єктивний характер, обумовлений потребами сус-пільства, вони встановлюються в залежності від основних завдань держави на певному етапі розвитку. Зміст завдань держави зумов-люється різними внутрішніми та зовнішніми чинниками.

Виникнувши як продукт суспільства, держава стає щодо нього ке-руючою системою, діючою силою, яка впливає на усі найважливіші процеси, які відбуваються в її межах. Держава в жодному разі не мо-же бути інертною, вона завжди повинна діяти енергійно. Цей актив-ний, діючий початок є способом її існування. Держава — це орга-нізація влади народу. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із точки зору впливу на економічні відносини держава відіграє подвійну роль: сприяє розвитку економічного базису або гальмує розвиток нових економічних відносин, які зароджуються у надрах старих. Якщо економічні відносини втратили своє об'єктивне про-гресивне значення і стали перешкодою для розвитку виробничих сил з класовими функціями і держави переважно з загальносоціальними (демократичними) функціями, що вимагає аналізу не тільки напрямів діяльності, але й соціального призначення держави.

Держава міцна свідомістю особистостей, які підтримують її, якщо вона враховує у своєму функціонуванні на основі демократичних ідей різнорідність групових, національних та інших соціальних ін-тересів, спираючись при цьому на загальнолюдські, гуманістичні цінності.

В юридичній літературі існують різні підстави (критерії) класифі-кації функцій держави: за сферою дії (об'єкти впливу); за часом дії; за соціальною значущістю; за правовими нормами здійснення.

За сферою державної діяльності (об'єктами впливу) загальнопри-йнятим вважається