Функції держави можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції держави:

- соціальна функція;

- економічна функція;

- підтримка законності та правопорядку;

- встановлення правових норм, законодавча функція;

- культурно-виховна, наукова функція;

- функція ужгодження інтересів різних соціальних груп і індивідів;

- розв’язання національних конфліктів;

фіскальна функція та ін.

Зовнішні функції держави:

- миротворча функція;

- інноваційна функція (використання інтелектуальних досягнень, технологій інших держав);

- функція оборони та національної безпеки;

- розвиток відносин співробітництва з іншими країнами та ін.

За часом дії функції держави поділяються на постійні і тимчасо-ві. До перших належать такі, які діють у державі на різних етапах її існування (напр., економічна функція); другі характеризуються тим-часовістю існування, шо обумовлено специфікою завдань держави на окремих етапах її функціонування (напр., функція придушення опору в ході революції).

За соціальним призначенням функції держави традиційно поді-ляються на основні і неосновні. Перші виконуються завдяки взаємодії всіх органів держави, їх можна назвати загальними, тобто притаман-ними кожній ланці держави. Функції, які властиві тільки конкрет-ним державним органам, є окремими. Загальні функції держави здійснюються через окремі функції державних органів. І навпаки - окремі функції тісно пов'язані із загальними, підпорядковані їм, є засобом їх реалізації, тому називати їх «неосновними», на наш по-гляд, було б помилково.

Окремі функції держави — це ті напрями діяльності, які безпосе-редньо не відображають її сутності і соціального призначення (напр., охорона здоров'я населення, боротьба зі стихійним лихом і т. д.) або ж є частиною («підфункціями») основних (напр., планування еконо-мічного та соціального розвитку суспільства, виконання покарання). Функції конкретних державних органів можуть бути чітко і правиль-но визначені або зрозумілі тільки на базі загальних функцій держа-ви. Різнобічне теоретичне чи практичне свідчення останніх щодо функцій її органів означає їх розчинення в організаційних, техніч-них прийомах діяльності.

Діяльність держави щодо здійснення своїх функцій знаходить відображення в таких правових формах: правотворчість; виконавчо-розпорядча діяльність; правоохоронна (засновані на принципі роз-поділу влади). Відповідно й функції держави поділяються на законо-давчі (правотворчі), управлінські і судові, що в принципі відображає механізм реалізації державної влади. Кожна з названих функцій мо-же здійснюватися сукупністю державних органів, які належать до відповідних незалежних гілок влади.

3. Розвиток Української держави в сучасних умовах.

Розроблення і наявність Конституції України, законів та інших правових актів — це те, чого бажає суспільство. При цьому слід зазначити, що зміцнення законності і правопорядку не може розпоча-тися знизу, якщо верхи не хочуть цього чи байдужі до цього. Чекати, що все якось само собою влаштується — свята наївність. Тут мають більш енергійно і узгоджено діяти всі три гілки влади. Але цьому заважають деякі фактори, притаманні кожній з цих гілок влади. Коло, проте, не є замкнутим. Воно розмикається через вирішення відповідних проблем.

Розвиток парламентаризму в Україні. Під парламентаризмом, як відомо, розуміється система організації і функціонування верховної державної влади з особли-вою і істотною роллю вищого постійно діючого представницького органу — парламенту. Діяльність останнього визначає характер і зміст парламентаризму. На першому етапі формування парламентів вони відігравали провідну роль у здійсненні державно-владних функцій, наприклад, в Англії. Але наприкінці XVIII і протягом XIX та XX століть їх роль еволюціонувала на користь органів виконавчої влади. Цей процес донедавна визначався як "криза буржуазного парламентаризму". Тепер ще це явище пояснюється необхідністю розподілу влад і забезпечення якомога оперативнішого і професійного управління державними справами.

Явище парламентаризму в тій чи іншій формі притаманне кожній сучасній демо-кратичній державі. З ним пов'язані ідеї народного представництва. Парламенти про-довжують відігравати істотну роль у системі державної влади більшості країн.

Першим уособленням сучасного парламентаризму в Україні була Центральна Рада. Потім досить тривалий час діяла Верховна Рада Української РСР. Це був формально-декоративний орган державної влади. Становище істотно змінилося на межі 90-х років. Наша Верховна Рада тоді зробила рішучий крок до моделі західного парламентаризму. Більше того, з проголошенням Декларації про державний суверенітет України в її руках зосередилась велика реальна державна влада в країні.

Після обрання у грудні 1991 р. Президента України стався певний перерозподіл цієї влади. Це дістало нормативне відображення у доповненнях до Конституції України 1978 р., а потім — і у Конституційному Договорі. Тепер проблема розподілу влад принципово вирішена новою Конституцією України. За нею наш парламент зайняв належне йому місце. Він є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст. 75 Конституції України). Створені, отже, умови для розвитку українського парламентари-зму за вже відомими і випробуваними моделями.

Подальші кроки у цьому напрямі пов'язані з підвищенням ефективності діяльності Верховної Ради України на основі її професіоналізму і структуризації. Під професіо-налізмом дехто розуміє діяльність Верховної Ради на постійній основі. Але це тільки один і не найважливіший бік питання. Головне тут полягає у тому, шоб у парламенті працювали дійсно професіонали, тобто люди, які знають як "робити" ефективно діючі закони. Наша демократія до цього ще не доросла. Нині більше половини депутатів України за фахом — це інженери, працівники сільського господарства і освіти. Мало тут політологів, державознавців, економістів тощо. Та й як могло бути інакше, коли в Законі про вибори депутатів України фактично нічого не сказано про професійні вимоги до депутата. Цим користуються деякі амбіційні, хоч і не досить підготовлені для правотворчої діяльності особи. Оче-видно, що у нашому новому Законі про вибори депутатів України доцільно встановити не тільки