О

уті своєї матеріалістична — ідея орієнтувала людей на діюче перетворення навколишнього середовища. Однак Оуен, чий механістично-матеріалістичний світогляд було непослідовним і сполучалося з деїзмом і пантеїзмом, розумів цю ідею перетворення суспільства як внеісторичну істину. Він думав, що початок якісний новому стану світу — уселюдської гармонії — може бути покладено лише належним вихованням людей.

Аж до середини 1820-х років Оуен не зв'язував перетворення суспільства з усуненням приватної власності.

Програму цього періоду своєї діяльності, що може бути умовно названий буржуазно-філантропічним, він виклав у роботі «Новий погляд на суспільство, чи Досвіди про формування характеру» (1812—1813). В умовах сприятливої економічний кон'юнктури кінця XVIII — початку XIX століть Оуен шляхом «перевиховання» і поліпшення положення робітників намагався створити у Нью-Ланарке так називану ідеальну промислову громаду, гарантуючу, за його переконанням, як благополуччя трудящих і високу продуктивність, так і високі прибутки.

Однак в умовах економічної кризи 1815—1816 років і гострих соціальних конфліктів розширення капіталовкладень у цілях поліпшення положення й утворення робітників наштовхнулося на рішучий опір компаньйонів Оуэна (квакер У. Ален і ін.). Розроблений ним проект закону про скорочення робітника дня до 10 годин і «План національного виховання й утворення під керівництвом держави і спостереженням народу» зустріли протидія буржуазних кіл і духівництва. Оуен зробив висновок, що робітники в Нью-Ланарке, як і на інших капіталістичних підприємствах, «залишаються рабами».

Зосередивши увагу на корінних економічних і соціальних проблемах, він приходить до переконання, що «чарівна сила машин», звернена при «існуючій системі» проти трудящих, здатна забезпечити достаток матеріальних благ, яки роблять приватну власність і нагромадження безглуздими.

Спираючи на деякі реальні досягнення своєї діяльності в Нью-Ланарке (успішне подолання явищ злочинності, пияцтва, націоналізму і релігійної ворожнечі, здійснення елементів самоврядування, свідомої трудової дисципліни, змагання, кооперації, соціального планування, а також з'єднання навчання з продуктивною працею, фізичним і естетичними вихованням), Оуэн у березні 1817 року висунув «план» розселення безробітних у «селищах спільності і співробітництва», не знаючої приватної власності, класів, експлуатації, протиріч між розумовим і фізичної працею, протилежності між містом і селом і інших антагонізмів. Цей крок знаменував поворотний пункт у житті

Оуэна — перехід на позиції утопічного соціалізму. У 1820-і роки Оуэн створив досвідчені комуністичні колонії:

Нову гармонію в США, Орбистон, Гармонь-Хол у Великобританії і інші, заснував ряд просвітительських установ і журналів.

Залишивши в 1829 році Нью-Ланарк, він цілком присвятив себе пропагандистської діяльності. На основі первісного «плану» він приступив до розробки утопічної комуністичний системи перебудови життя всього людства, що була найбільше повно викладена в «Книзі нового морального світу» (опублікована в 1836—1844 роках). Відповідно до цієї системи, засновувані на добровільних початках «селища спільності» утворять федерацію, здатну, на думку Оуена, продемонструвати своє економічне і моральне перевага, обумовлена всіляким розвитком нових («наукових») продуктивних сил (у тому числі хімії), а також вихованням нового, гармонічно розвитої людини і установленням нових суспільних відносин.

З ініціативи Оуена в 1830-і роки були створені організації «Базари справедливого обміну» (1832—1834) і «Великий національний союз професій» (1833—1834), що він сподівався перетворити в засіб здійснення своїх проектів перетворення суспільства. Як відзначав В. И. Ленін, Оуен не враховував «... такого основного питання, як питання про класовий боротьбі, про завоювання політичної влади робітничим клас, про скиненні панування класу визискувачів» (Полн. собр. соч. 5 ізд. Т. 45, С. 375).

Тим самим Оуен, як і інші соціалісти-утопісти, не зміг «... ні роз'яснити сутність найманого рабства при капіталізмі, ні відкрити закони його розвитку, ні знайти ту суспільну силу, що здатна стати творцем нового суспільства» (Там же. Т. 23. С. 46). Виникнувши на ранній стадії боротьби між пролетаріатом і буржуазією, соціалістичне навчання Оуена і його последователей-оуэнистов (Дж. Грій, Т. Годскин, У. Томпсон, Дж. Голи — соціалістами їх стали називати із середини 1820-х років) зіграло значну роль в освіті англійського робітничий клас, дало визначений поштовх розвитку профспілкового і кооперативного руху у Великобританії. З зміною історичної ситуації, ростом класового самосвідомості пролетаріату оуенизм виродився в секту, яка зробила спробу відвернути робітників від класової боротьби.

Сам же Оуен у кінці життя, особливо після поразки революцій 1848—1849 років, в обстановці політичної реакції в Європі, замкнувши у месіанських ілюзіях, приходить до містицизму і спіритизму. Проте історичні заслуги Оуен незаперечні. Він був єдиним з великих соціалістів-утопістів, що намагався здійснити свої соціалістичні ідеали за участю самих робітників. Оуен розрізнив у продуктивних силах, що розвивалися при капіталізмі, передумови більш високої організації суспільства, зв'язаної з установленням суспільної власності на засоби виробництва.

Тому мріяння Оуена про якісно новому стані людства частково передбачили ідеї наукового комунізму. Ф. Енгельс вважав Оуена «родоначальником англійського соціалізму...» (см. К. Маркс і Ф. Енгельс. Соч. 2 изд. Т. 2, С. 459). Оцінюючи значення діяльності Оуена для англійського робочого руху перших десятиліть XIX століття, Енгельс писав: «Усі суспільні рухи, що відбувалися в Англії в інтересах робітничого клас, і всі їх дійсні досягнення зв'язані з ім'ям Оуена» (Там же. Т. 20. С. 274).

Ідеї Роберта Оуена зробили також вплив на формування соціалістичної думки і за межами Великобританії. У Росії ім'я Оуена було відоме