ЗМІСТ

ВСТУП 3

Сутність, структура та функції суспільства

як системи 4

Проблеми соціального прогресу 9

Критерії оцінки суспільного процесу 12

ВИСНОВКИ 17

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18

ВСТУП

Людям, незалежно від їх індивідуального буття, властива загальнозначуща (соціальна) якість, обумовлена обставинами їх спільного (суспільного) існування. Такими обставинами є соціальний устрій, економічні і політичні умови, рівень свідомості, культури, права і свободи особистості тощо, які водночас є базовими властивостями суспільства. Саме в суспільстві людина набуває соціальних якостей, усвідомлює свою соціальну сутність.

У сучасному суспільстві немає більш споживаного слова, ніж суспільство. Його зміст варіює залежно від наукових шкіл і напрямів. Загальним є те, що суспільство розглядається як якась сукупність людей, як складна система, що складається з безлічі підсистем. Постійно йдуть спори про те, чи можна рахувати суспільство стрункою системою або ж це аморфний стан людей? Якщо суспільство – це система, то які її елементи, як вони взаємодіють між собою і впливають один на одного? Чи всяка сукупність людей утворює суспільство?

Все це визначає актуальність моєї роботи.

Суспільство – найзагальніша система взаємозв’язків ы взаємовідносин між людьми, соціальними групами , спільнотами та соціальними інститутами. Згідно з Н.Смелзером, це об’єднання людей, яке має певні географічні кордони, спільну законодавчу систему і певну національну (соціокультурну) ідентичність.

Мета моєї роботи – вивчити і проаналізувати суспільство як соціальну систему. Для досягнення цієї мети я поставив перед собою наступні завдання:

Визначити сутність та функції суспільства як системи.

Назвати основні елементи суспільства як системи.

Дати оцінку такому поняттю як соціальний прогрес та розглянути його проблеми.

Переглянуть критерії оцінки суспільних процесів.

1. Сутність, структура та функції суспільства як системи

Соціологи розглядають суспільство як цілісну систему тісно взаємозв'язаних і певним чином впорядкованих елементів. Дослідження суспільства як системи дозволяє зрозуміти логічні функціонування складного цілого. Такий підхід називається системним. Т.Парсонс виразив системне розуміння суспільства найбільш ємко і образно: тип соціальної системи, що володіє найвищим ступенем самодостатності щодо свого середовища. Самодостатність же, у свою чергу, означає стабільність відносин взаємообміну з навколишніми системами і здатність контролювати цей взаємообмін на користь свого функціонування.

Змістовну сторону всякої цілісної системи, матеріальну основу її організації визначають склад, набір елементів даної системи, особливості їх взаємозв'язку.

Один з основоположників загальної теорії систем Л. фон Берталанфі розумів під системою взаємозв'язок елементів, які знаходяться в певних відносинах друг з другом, утворюючи єдність. Будь-яка система володіє наступними універсальними ознаками: цілісністю, структурністю, взаємозалежністю системи і середовища, ієрархічністю, функціональним характером, інтеграцією.

Кажучи про суспільство як соціальну систему, соціологи виділяють додаткові ознаки: самоорганізацію, динамізм, відвертість, наявність управління, передачу інформації і ін. Домінантна відмітна особливість соціальної системи полягає в тому, що вона складається на базі тієї або іншої соціальної спільності (соціальної групи, соціальної організації і т.і.), а її елементами є люди, поведінка яких визначається їх соціальними позиціями (статусами), конкретними соціальними функціями (ролями) і прийнятими в даній соціальній системі соціальними нормами і цінностями. Суспільство є стабільна, саморегульована і така, що самовідтворюється система, що є структурно-функциональною цілісністю. Ця цілісність виявляється через ряд функцій, диференціація яких супроводжується створенням соціальних структур (економічних, політичних, релігійних і інших інститутів), що заповнюються людьми, необхідними якостями, що володіють.

Високий рівень внутрішньої саморегуляції суспільства забезпечує підтримку і постійне відтворення складної системи внутрішніх соціальних відносин, соціальних якостей його структур і, відповідно, соціальних якостей вхідних з нього індивідів і груп індивідів.

Всяке суспільство має внутрішні механізми включення в систему взаємозв'язків, що склалася, нових соціальних утворень. Воно підпорядковує своїй логіці функціонування і розвитку виниклі інститути, спільності, примушуючи їх діяти відповідно до соціальних норм, що склалися, і правил.

Завдяки численним суперечностям (між природою і суспільством, між виробництвом і потребами і т.д.) суспільство як соціальна система знаходиться в постійному розвитку, але однозначної відповіді на питання, яка ж суперечність є основною, немає. При аналізі соціальних систем істотне значення мають і інші суперечності: внутрішні і зовнішні, антагоністичні і неантагоністичні. Безумовно, сильний вплив на ситуацію в суспільстві надають антагоністичні суперечності, їх дозвіл вимагає переходу до нової соціальної системи. Подолання неантагоністичних суперечностей відбувається у формі компромісу і консенсусу.

Соціальні системи характеризуються стабільністю і стійкістю. Стабільністю називається стан соціальної системи, при якому вона здатна функціонувати і змінюватися, зберігаючи при цьому стійкість своєї структури і функцій всупереч сильним діям ззовні. Слід враховувати, що стабільність не буває абсолютною, оскільки саморух суспільства неможливий без конфліктів, відхилень, змін. В процесі протиборства соціальна система балансує, тобто зберігає себе навіть при найрізкіших коливаннях, але при перевищенні так званої критичної маси може загинути.

Структуру суспільства як соціальної системи утворює певний спосіб зв'язку і взаємодії її елементів. Що можна вважати структурою суспільства?

Соціальна структура – це відносно стійкий та впорядкований зв’язок елементів суспільства, якими виступають люди, соціальні ролі і статуси, соціальні спільноти та інститути. Елементи структури взаємопов’язані і взаємодіють вступаючи в соціальні відносини між собою.

Причому на відміну від дослідження системи як цілого основна увага тут відводиться елементам.

М. Руткевич все різноманіття соціальних структур ділить на два роди. У структурі першого роду елементами суспільної системи є певні сторони суспільного життя: економічна, політична, культурна. Оскільки кожен член суспільства бере участь в різних областях його життя, остільки певна сторона діяльності індивіда вводить його в будь-який вид структури суспільства. В цьому випадку поняття структурного елементу рівнозначне поняттю «суспільний». У структурах другого роду елементами суспільної системи виступають певні групи людей — класи, шари,