СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОЖЛИВИХ ГРУП НАВЧАННЯ.

ПІДЛІТКОВИЙ ТА ЮНАЦЬКИЙ ВІК

Протиріччя підліткового віку

Підлітковий вік (від 10-11 до 14-15 років) є перехідним голов-ним чином в біологічному смислі, оскільки це вік статевого дозріван-ня, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму. В соціальному аспекті підліткова фаза - це продовження первинної соціалізації. Всі підлітки цього віку - школярі, вони зна-ходяться на утриманні батьків (держави), їхньою провідною діяль-ністю є навчання. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняєть-ся від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий. Для нього характерні максимальні диспропорції у рівні й темпах розвитку, обу-мовлені значною мірою біологічно. Найважливіше психологічне но-воутворення віку - почуття дорослості - являє собою новий рівень домагань, що передбачає майбутнє становище, якого підліток фак-тично ще не досяг. Звідси - типові вікові конфлікти та їх перелом-лення в самосвідомості підлітка. В цілому це період закінчення ди-тинства і початку «виростання» з нього.

Біологічні, соціальні та психологічні особливості юнацького віку

Юнацький вік (від 14-15 до 18 років) - це такий собі «третій світ», що існує між дитинством і дорослістю. Біологічно це період завершення фізичного дозрівання. Більшість дівчат і значна ча-стина юнаків вступають у нього вже постпубертатними (статево зрілими), однак на їхню долю випадає завдання численних «до-робок» і ліквідації диспропорцій, обумовлених нерівномірністю дозрівання. До кінця цього періоду основні процеси біологічного дозрівання у більшості випадків завершуються, тому подальший фізичний розвиток можна розглядати як належний до циклу до-рослості.

Соціальне становище юнацтва неоднорідне. Юність - завершаль-ний етап первинної соціалізації. Більшість юнаків і дівчат іще на-вчаються, їхня участь у продуктивній праці розглядається не стільки під кутом зору її економічної ефективності, скільки з позиції ви-ховної цінності. Діяльність і рольова структура особистості на цьо-му етапі набувають нових, дорослих якостей. Головне завдання цьо-го віку - вибір професії. Загальна освіта доповнюється тепер со-ціальною, професійною. Уже після закінчення 9-го класу учні роб-лять соціальній вибір - продовжувати навчання у середній школі чи піти до ПТУ.

Проміжний стан суспільного становища і статус юнацтва визна-чають особливості психіки. Багатьох юнаків іще гостро хвилюють проблеми, успадковані від підліткового етапу, - власна вікова спе-цифіка, право на автономію від старших і под. Водночас перед ними стоїть завдання соціального та особистішого самовизначення, яке означає якраз не автономію від дорослих, а чітку орієнтацію та виз-начення свого місця в дорослому світі. Це передбачає поряд із диференціацією розумових здібностей та інтересів, без яких утруднено вибір професії, розвиток інтегративних механізмів самосвідомості, становлення світогляду і життєвої позиції, а також визначення пси-хосексуальних орієнтацій.

Розширюється діапазон громадсько-політичних ролей та пов'яза-них з ними інтересів і відповідальності: в 16 років - отримання пас-порта, у 18 - виборче право і право на створення сім'ї.

Юнацьке самовизначення - винятково важливий етап форму-вання особистості. Однак доти, доки це «передбачуване» само-визначення не перевірене практикою, його не можна вважати трив-ким і остаточним. Звідси - третій віковий період, від 18 до 23—25 років, що його можна умовно назвати пізньою юністю, або по-чатком дорослості.

Слід вирізнити студентство як окрему соціальну групу.

Соціальна функція студентства полягає в тому, щоби готуватися до громадської та професійної діяльності спеціаліста народного гос-подарства. Ця функція забезпечує відтворення соціальної структури суспільства, тому що студентство як резерв і підростаюча зміна інте-лігенції набуває специфічних знань і навичок.

Із соціальної функції та становища студентів випливає особли-вий характер основної діяльності студентів. Він полягає в навчанні як специфічній формі засвоєння знань у певній галузі науки, а також у накопиченні спеціальних знань і навичок для конкретної професії, яка вимагає вищої чи середньої спеціальної освіти. У студентів не-має точно визначених робочих умов. Численні навчальні заходи, са-мостійна робота - все це пов'язане з переміною робочих місць, кон-кретних цілей і характеру діяльності.

Сфера оточення студентів розширюється, охоплюючи професорсь-ко-викладацький склад, семінарські групи, сусідів у гуртожитку і т. д., тому виховна ситуація у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах має особливості порівняно зі школою.

Наступна вікова фаза - дорослість - починається з 23 - 25 років. Лю-дина в цьому віці є дорослою як у біологічному, так і в соціальному відно-шенні. Надбанням цієї фази є творча діяльність і супутнє їй почуття про-дуктивності не лише в праці, а й у піклуванні про інших включно з на-щадками, в потребі передати свій досвід і т. ін. В особистішому плані -це прагнення домогтися успіху в роботі (соціальний статус, кар' єра), пер-спектива в житті, в тому числі й матеріальна, усвідомлення відпові-дальності за майбутнє своїх близьких і суспільства в цілому, бо саме ця вікова категорія людей є рушієм і накопичувачем соціальної енергії.

Психофізіологічні механізми розвитку в підлітковому і ранньому юнацькому віці (з 12-13 до 17-18 років)

Аби уникати помилок у стосунках із підлітками, дорослі, насам-перед учителі, повинні добре знати природу фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі підлітка, з метою уникнення переванта-жень і недовантажень у навчальних завданнях, необґрунтованих конфліктів з учнями.

За нормальних умов між силою подразника і реакцією на нього нервової системи існує певна залежність, яка має вікові та індивідуальні особливості. У підлітковому віці ці співвідношення порушу-ються, що пов'язане зі збудженим станом центральної нервової си-стеми. Через це, наприклад, і сильні, і слабкі подразники можуть викликати однакову за силою реакцію-відповідь. Може бути й по-іншому: сильні подразники взагалі не викликають відповіді, а на слабкі відповідь є. Річ у тім, що центральна нервова система