Під стійкістю інструмента виміряння розуміють ступінь відтворюваності результатів виміряння при повторному використанні цього інструмента на тій самій групі й за тих самих умов. Стійкість є передусім показником того, наскільки з часом опитувані змінили свій ранговий порядок щодо характеристики, що вимірювалася, і наскільки результат виміряння залежить від умов проведення процедури виміряння.

Під обгрунтованістю вимірювального інструмента розуміють міру відповідності між зареєстрованими у процесі виміряння характеристиками і тими характеристиками, які планувалося виміряти.

Вибір того чи іншого доказу обґрунтованості конкретного інструмента визначається як типом досліджуваних характеристик, так і цілями дослідження.

Усю систему доказів можна умовно поділити на дві групи. У першу групу входять докази, спрямовані на те. щоб показати, що дані типи пунктів, які вийшли у вимірювальний інструмент, адекватно відбивають характеристики і що інструмент необхідною мірою задовольняє всі нормативні вимоги.

Серед ряду нормативів, враховуючи специфіку складання соціологічної анкети, можна виділити такі.

1. Релевантність. Визначається тим, наскільки доцільно обрано дану форму інструмента для виміряння даної характеристики. Поняття релевантності пов'язане з питанням про те, чи можна на підставі результатів виміряння судити про наявність у респондентів визначених знань, особистіших характеристик, думок і настанов. Релевантність може бути доведена тільки логічним шляхом.

2. Об'єктивність (чи нейтральність). Міра нейтральності інструмента визначається відповіддю на запитання про те, чи залежить оцінка даної характеристики, отримана з допомогою даного інструмента, тільки від ступеня її вираженості, чи на її значення впливають якісь додаткові фактори.

3. Доступність. Смисл цього нормативу полягає в тому, щоб усі респонденти змогли зрозуміти зміст завдань чи запитань

4. Розрізнювальна здатність. Інструмент має бути сконструйовано таким чином, щоб він був здатен фіксувати оптимально тонкі різниці серед респондентів відносно характеристик, що вимірюються.

До другої групи відносяться докази обгрунтованості, пов'язані з вирішенням питання про те, наскільки результати, отримані із застосуванням даного інструменту, відповідають інформації про вимірювальні характеристики, які отримані іншими способами.

Серед доказів цього типу виділяються.

1. Тест за відомою групою. У цьому разі конструйований інструмент перевіряється на групі людей, стосовно яких точно відомий розподіл вимірювальних характеристик.

2. Обгрунтованість за збігом. Досить часто доказом обгрунтованості розробленого інструмента виміряння може служити високий коефіцієнт кореляції результатів, отриманих із застосуванням даного інструмента та іншого (готового) інструмента, вже відомого своєю обґрунтованістю.

Перевірка надійності та обґрунтованості вимірювального інструмента є складною, і трудомісткою процедурою Але вона необхідна, інакше важко говорити про наукове значення результатів, які отримані при застосуванні того чи іншого методу збору первинної інформації.

Для оптимізації опитування з позиції достовірності слід виділити його основні фази: адаптацію, досягнення поставленої мети і зняття напруження.

Усяке опитування починається з фази адаптації, у процесі якої реалізуються дві важливі мети: створення у респондента мотивації відповісти на запитання і підготовка його до дослідження. Фаза адаптації складається зі звернення і декількох перших запитань Звернення - це вже початок опитування.

Для того, щоб респондент міг дати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст запитань, тобто те, про що його будуть запитувати, мету опитування, а в анкеті -правила її заповнювання і поступово, запитуючи, підвести його до теми опитування. Не можна відразу ж задавати основні, проблемні запитання. Респондент ще не готовий до відповіді на них, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, і треба декілька легких запитань, котрі ввели б його в ситуацію опитування та наблизили б до основної проблематики.

Основні завдання цієї фази - установити контакт з респондентом, "зав'язати розмову". Досвід опитування представників різних соціальних груп показує, що якщо респондент вислухав чи прочитав звернення і відповів на перші два-три запитання, то в більшості випадків він відповість і на всі інші. Тому нерідко першими соціолог ставить запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження змістовної інформації, але дозволяють залучити людей до розмови.

Немаловажним фактором, який впливає на бажання респондента надати істинну інформацію, є небезпека, що його відповіді будуть використані проти нього Застосування анонімного опитування зменшує вплив цього фактора і підвищує достовірність соціологічних даних. У ряді методичних експериментів, проведених у західних країнах, помічено значне підвищення правдивості опитаних при аналітичних дослідженнях.

Основний зміст наступної фази опитування - досягнення поставленої мети, тобто збирання основної інформації, яка необхідна для розв'язання завдань дослідження.

Завершення опитування. Іноді буває важче закінчити опитування, ніж його почати. Опитаний ще не виговорився, у ньому відчувається якесь напруження. Тому наприкінці треба задавати функціонально-психологічні, легкі запитання, які знімають напруження і дають можливість для вираження почуттів.

4. Основні типи запитання, які використовуються

в соціологічному інтерв’ю

Різноманітність запитань, які задаються респонденту, можна впорядкувати у чотирьох напрямах з позиції:

1) мети, з якою задається запитання;

2) наявності чи відсутності можливих відповідей; 3) змісту запитання:

4) застосування чи ні карток.

Залежно від мети постановки запитання вони поділяються на такі типи: змістовні, чи результативні, та функціональні. За допомогою змістовних запитань дослідник робить висновки про визначені явища та їх взаємозв'язки. Для функціональних запитань на першому плані стоїть функція оптимізащї, упорядкування ходу опитування. Хоча дослідник намагається підібрати такі функціональні запитання, які мають для нього змістовне значення, часто такі запитання навіть не обробляються. Можна відмітити декілька видів функціональних запитань: контактні функціонально-психологічні, фільтри і контрольні.

Функціонально-психологічні запитання використовуються для зняття напруження, для переходу від однієї теми до іншої, а також , для зняття настанов, які можуть виникнути в респондента.

Запитання-фільтри. Перш ніж задавати респонденту змістовне запитання, треба з'ясувати, чи належить він до тієї групи людей, для яких призначене