Для людини як політичної істоти голос приватного інтересу в суспільному житті повинен замовкнути. Вирішення проблеми без зовнішнього примусу повинне полягати в подоланні розбрату в душі кожного індивіда через перемогу однієї зі сторін особистості над іншою її стороною - перемогу суспільного над партикулярним у кожній свідомості. Лише забувши про себе, людина знаходить себе, знаходить як суспільна істота своє загальне Я, протилежне окремому Я.

Філософська система Ж.-Ж. Руссо складна і багатозначна. Його альтернативна концепція про глибину людської істоти і діалектику соціального життя зіграла важливу роль у розвитку філософської думки.

Світоглядна система Ж.-Ж. Руссо представляє переплетення різних течій: дуалізму, картезіанства, сенсуалізму, нарешті, ідеалізму і фідеїзму в області релігійних світоглядів.

Питання про самопізнання для Руссо настільки ж філософське як і актуальне. Грецьку мудрість він намагається поєднати з гострими питаннями сучасності про волю і рівність.

Висновок.

Отже, Жан-Жак Руссо, залишив глибокий слід не тільки в історії політико-правової і філософської думки Франції, але й в історії усього людства. Своїми працями він на кілька десятиліть передбачив ті передові демократичні перетворення, які відбулися в Європі наприкінці XVIII - початку XIX ст. і продовжують розвиватися в усьому світі дотепер.

У своїх працях він стверджував, що організованість суспільства — основна причина нерівності. Та перша людина, котра ого-родила ділянку землі, промовила: “Це моє!”- і знайшла людей, досить недалекоглядних, які їй повірили, і була засновником громадянського суспільства.

Свобода і рівність є "природним станом" людини, тому вони виглядають як його "природне право". Немає ніяких інших прав, і справедливість полягає у визнанні тільки цього природного права, у скла-данні будь-яких інших історичних прав, записаних у хартіях, пергаментах, звичаях, а також у допу-щенні тільки таких обмежень природного права, на які, з огляду на спільні інтереси, погодилися самі члени громадянського суспільства.

Це і є суспільна угода — єдина санкція всіх грома-дянських установ і установлень.

Використана література:

История политических й правових учений / Под ред. В. С. Нерсесянца. — М., 1995.

Нерсесянц В. С. Гегелевская философия права: история и современность. — М., 1974.

Нерсесянц В. С. Гегель. — М., 1979.

Нерсесянц В. С. Право й закон. — М., 1983.

Шульженко Ф. П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 304с.