РЕФЕРАТ

на тему:

Соціологія шлюбу і сім’ї

План

Шлюб і сім’я як об’єкт соціологічного дослідження.

Соціологічні фактори кризи сучасної сім’ї та проблеми оптимізації шлюбно-сімейних відносин.

Сім'я відіграє велику роль у сучасному сус-пільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю — своє-рідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, по-літичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші со-ціальні проблеми. Будучи залежним від економічного стано-вища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Вивчення сім'ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

Соціологія шлюбу і сім'ї — галузь соціології, яка досліджує формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин.

Можна виділити два основних напрями у цій галузі: а) дос-лідження історії сім'ї; б) аналіз сучасної сім'ї.

Перший напрям зосереджує увагу на походженні сім'ї, її розвитку в різних економічних, соціокультурних умовах. Дру-гий вивчає взаємини у сім'ї, взаємодію сім'ї і суспільства тощо.

Соціологія шлюбу і сім'ї як соціологічна теорія одержала значний розвиток за кордоном.

Шлюб—історично обумовлена, санкціонована і регульована сус-пільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов'язки стосовно одне одного і дітей.

Британський соціолог Е. Гідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціо-нує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні под-ружні та батьківські права й обов'язки.

Сім'я є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю со-ціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламенту-ють взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо. Кожну конкретну сім'ю можна розглядати як заснова-ну на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою тощо.

Сім'я — об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спо-рідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою,

Отже, сім'ю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми і, по-друге, як малу соціальну групу, чле-ни якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному й духовному відтворенні населення.

Сім'я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія вбачає функції сім'ї у виявленні актив-ності, життєдіяльності сім'ї та її членів. Іншими словами, йдеться про роль сім'ї у суспільстві. На сучасному етапі виді-ляють такі основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну, економічну і побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сек-суальну.

Репродуктивна функція сім'ї полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби лю-дини в дітях. Виховна — в соціалізації молодого покоління, підтриманні культурної безперервності суспільства, задово-ленні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. Економічна і побутова дають змогу підтримувати фізичне здоров'я членів суспільства, економіч-но утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарчо-побутові послуги.

Важливою функцією сім'ї є первинний соціальний конт-роль. Адже сім'я здійснює первинну моральну регламента-цію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності й зобов'язань у стосунках між чоло-віком і дружиною, батьками і дітьми, старшим і середнім поколіннями, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім'ї.

Духовно-емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім'ї, сприяє їх духовному взаємозбага-ченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психо-логічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку. Функція, пов'язана з організацією дозвілля, за-безпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій сфері.

Важливою є сексуальна функція сім'ї, її суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи, інди-відуальна — у задоволенні сексуальних потреб людини.

Розглянуті функції сучасної сім'ї є узагальненими і не вичерпують переліку функцій сім'ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сім'єю кожної функції. До того ж інститут сім'ї постійно змінюється, що зумовлено розвитком суспільства і, отже, зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм, санкцій та їх взаємозв'язок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сім'ї істотно впливають соціально-економічні, ідео-логічні, історичні чинники.

Вивчення сім'ї як соціального інституту дає змогу сус-пільству краще зрозуміти взаємозв'язок трансформації по-треб суспільства із розвитком шлюбно-сімейних відносин, ви-явити, що дезорганізує суспільство, визначити типи сімейної поведінки, соціальний механізм формування і зміни сімей-них норм, цінностей у різних культурних, політичних, еко-номічних, ідеологічних умовах, а також співвідношення цих норм, зразків поведінки з реальним виконанням ролей у шлюбно-сімейних відносинах, відповісти на багато інших соціально важливих питань, які потребують певного суспільно-го регулювання. Загалом парадигма соціального інституту зо-рієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а її внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, які характеризують малу соціальну групу.

Соціологічні дослідження свідчать, що поліпшення умов життя — особлива цінність. А поліпшення матеріальних умов життя підвищує можливості для реалізації потреби в дітях, Однак діяльність щодо поліпшення добробуту здійснюється, як правило, поза сім'єю і передбачає досягнення низки цілей, які не мають прямого відношення до сім'ї і поступово стають самостійною цінністю, наприклад, підвищення рівня освіти, кваліфікації тощо. До того ж підвищення рівня добробуту сім'ї істотно змінює її стиль життя і