шлюб по-в'язується із можливим позитивним впливом шлюбного парт-нера на професійну, службову кар'єру. Деякі сучасні шлю-би мотивуються психологічним комфортом: задовольнити свою потребу турбуватись про когось і у свою чергу відчува-ти турботу про себе або позбавити себе самотності. Тому од-нозначної негативної або позитивної відповіді щодо раціо-нального шлюбу бути не може, кожна людина сама вирі-шує, як їй вчиняти?)
Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружнього жит-тя: у перші місяці спільного життя; у період народження дітей, особливо першої дитини; на етапі їх виховання у се-редньому віці шлюбу; у період старіння. Тому практично жодна сім'я не обходиться без конфліктів.
Причини виникнення конфліктів можуть бути різними: на основі незадоволеної потреби у визнанні значимості влас-ного «Я», посягання на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення; незадоволення сексуальних по-треб одного або обох партнерів; відсутність позитивних емоцій; психологічне відчуження чоловіка і дружини; при-страсть чоловіка, дружини чи обох до алкогольних напоїв, азартних ігор чи інших захоплень, які породжують марнот-ратство; розбіжності фінансового характеру, надмірні потреби одного із подружжя; у зв'язку з домашнім благоустроєм, розподілом праці в сім'ї, веденням домашнього господар-ства, доглядом за дітьми; різні інтереси, смаки щодо прове-дення вільного часу тощо. Конфлікти ще не свідчать про неблагополучність сім'ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конф-лікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім'ї. Тому нераціональною є установка на уникнення конфліктів узагалі і шкідливою є їх недооцінка. Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім'ї, яке може спричинити її дезор-ганізацію та розпад.
Соціологічні дослідження свідчать, що розлучення час-то не вирішує проблем, а навпаки, породжує нові. Індиві-дові доводиться реорганізувати міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером; переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звич-ки, смаки, пов'язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими, які були в добрих стосун-ках з обома членами подружжя; долати проблеми (частіше жінки), пов'язані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми та ін.
Розлучення є одним із найсильніших потрясінь у житті дорослої людини. Порівняння кількості психічно хворих се-ред розлучених, вдів, самотніх і тих, хто перебуває у шлюбі, свідчить, що найбільше хворих серед розлучених, наймен-ше — серед одружених. Розлучені більш схильні до автомо-більних катастроф, алкоголізму, фізичних захворювань. Кількість самовбивств серед розлучених також значно вища, ніж серед одружених.
Важко переживають розлучення батьків діти. Вони часто відчувають провину, самоприниження, злість, образу, зазна-ють соціальної депривації, тобто позбавлення або обмеження матеріальних, духовних ресурсів, необхідних для розвитку особистості. Розлучення батьків значно збільшує вірогідність розлучення і в їхніх дітей.
Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспіль-ству необхідно вирішувати низку соціальних питань. Але багато залежить і від індивіда. Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім'ї значною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім'ї. Важливу роль відіграє організація взаємрдії у сім'ї, заснова-на на врахуванні реальних можливостей членів сім'ї. Ваго-мим чинником зміцнення шлюбних взаємин є спільна, зна-чима для обох діяльність.
Література
1. Соціологія, посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ, Видавничий центр “Академія”, 1999 р.