Аналіз нашого життя

Все пережите нами засноване на нашому сприйнятті, а сприйняття засноване на розумінні. А розуміння засноване на нашій культурі. Якими ми будемо в майбутньому вирішувати і вибирати нам.

Якщо наша ціль – жити мирним, радісним, наповненим любов’ю життям, то насильство не працює. Це вже доведено.

Якщо наша мета – жити здоровим і довгим життям, то вживання мертвої плоті, куріння канцерогенних речовин і вживання алкоголю і наркотиків, а також великої кількості вбиваючих нерви і пом’якшуючих мозок психотропних засобів не працює. Це вже доведено.

Якщо наша мета – виховувати дітей, вільних від насильства і агресії, то демонстрація їм протягом багатьох років по TV яскравих картин насильства, збочень і злоби, поразки і вбивства, не працює. Це вже доведено.

Якщо наша мета – піклуватися про землю і мудро використовувати її ресурси, то ми не будемо забруднювати оточуюче середовище, свою атмосферу, нераціонально використовувати земельні ресурси, ніби вони безкінечні, це не працює. Теж доведено.

Люди бачать, що система охорони здоров’я більше витрачає коштів на лікування хвороб, чим на їх попередження: Що потрібно робити, щоб зберегти міцне здоров’я? Не отруювати своє тіло вживанням шкідливих продуктів, м’яса тварин, яких кормили синтетичними домішками води в якій небезпечно купатися, рослин підживлених хімічними добривами. Ми відкидаємо те, що свідомо вводимо в свій організм речовини, коли наперед знаємо, що вони зашкодять нам, але нам приємно пити і курити ці речовини.

Ми хочемо, щоб наше правління забезпечило нам мир, свободу, спокійний добробут. Але насправді наше правління веде нас до переворотів, жорстокості законів, підвищення цін, недостатку свободи.

Ми непідвладні вирішити основні проблеми: просто забезпечувати людей іжею, підтримуючи здоров’я і зберігаючи життя, тим більше ми не в змозі запропонувати людям рівні можливості.

Сотні людей на планеті щоденно помирає з голоду, тоді як дехто викидає їжі стільки, що можна було б прогодувати цілі країни. Люди бачать, що правління скоріше притісняє їх, чим допомагає.

Ми бачимо, що майже половина людей, які перебувають в шлюбі, розривають свій шлюб, а багато хто з одружених нещасні до відчаю. Деякі шлюби приводять до ненависті, озлобленості.

Ми хочемо, щоб одруження забезпечувало нас розумним рівнем спокою, безпеки і щастя. Але можливо недоліки в нашому вихованні все руйнують. Напевно все залежить від нашої психологічної поведінки. Мотив – це все.

Шлюб – це спроба забезпечити безпеку, який призначений для управління поведінкою один одного. Ми вступаємо в шлюб в спробі опустити любов до рівня обіцянки чи гармонії. Якщо б ми не потребували цієї гармонії ми б не потребували одруження. Ви знаходите одруження корисним навіть якщо воно не має здорового глузду. Це також ваша спроба гарантувати щоб почуття, які ви відчуваєте один до одного, ви не відчували ні до кого іншого, і ніколи їх не проявляли. Але це штучний закон. Якщо любов до іншої людини містить вимогу. Це не любов, а підробка. І версія, що любов повинна давати, а не отримувати стала вимогою. Але у любові не повинно бути ніяких вимог, саме це робить її любов’ю. Це приводить до безглуздя і приносить більше шкоди чим можна собі уявити.

Оформлення і збереження таких поганих шлюбів призводить до різноманітних дисфункціональних відносин. Але ніхто – ні батьки, у яких ви шукаєте поради, ні духівництво – у яких ви шукаєте натхнення, ні наші психологи і психіатри, у яких ми шукаємо чіткості, ні навіть письменники і художники, у яких ми шукаємо інтелектуального керівництва, не відважуються дати виклик господарському міфу нашої культури.

Мета визначає результат. Життя витікає з намірів. Наші істинні наміри відкриваються в наших вчинках, і наші вчинки визначаються нашими істинними намірами. Як і все в житті, це замкнуте коло. Ми не помічаємо цього кола і ігноруємо його. Люди занадто часто обманюють себе і інших. Говорять одне, роблять інше, а думають ще інше. Немає єдності в думках, словах і вчинках.

Глибоко всередині ми знаємо, що щось не так. Що ми намагались отримати щось інше, а отримали дещо не те. Невже ми не бачимо протиріччя в своїй поведінці? Ми що загіпнотизовані?

Якщо ми і наше суспільство віримо, що в нашій основі від природи закладено добро, ми повинні приймати життєстверджуючі рішення і закони. Це ті закони, які дозволяють нам бути, робити і отримувати те, що ми хочемо. Ми повинні самі собі довіряти. Наша Божественна природа вимагає цього, і пояснює як прийти до того до чого ми повинні прийти.

Що стосується релігії, то ми говоримо, що ми повинні пізнати Бога і любити Бога. Але релігія дає напевно мало для того, щоб ми змінили свого поведінку. Ми далі осуджуємо один одного, вчиняємо один з одним “неправильно”, вкорочуємо собі і іншим життя своїми “стресами”, “ненавістю”, “злістю”, “ревністю”, “жадністю”, “заздрістю”, “самоїдством”, “аморальністю”. Ми далі заклопотані тим, що хоче, ким є, що робить або чим володіє інший. Ми самі робимо себе нещасними , мучениками, страждальцями, поки ми потворствуємо цим комедіям і трагедіям, що відбуваються на сцені нашого життя . Ніхто нас не руйнує як ми саме себе. Ніхто не приносить стільки шкоди, як ми самі собі.

Ми постійно виконуємо якісь ролі колись свої, колись нав’язані. Ми втратили, цілісність і єдність. Наші рішення приймаються врізнобій логіці, розуму, інтуїції та емоціям. Це виникає від внутрішнього конфлікту та організації.