Але людина створена на подобу Божу, вона є вінцем творіння. Та все виходить не так, ми залежні від деяких обставин, ми слабкі, завжди хвилюємось, що скажуть люди. Живемо як паралізовані в страхах і порушеннях. Ми є такими якими дозволяємо собі бути.

Ми живемо в міфах нами створеної культури. Але міф нашої культури не служить нам, він не приводить нас до того, до чого , по нашим словам, ми хочемо прийти. Або ми обдурюємо себе відносно того, до чого ми хочемо прийти, або ми не бачимо, що ми цього не отримуємо. Ні як індивідуальності, ні як суспільство, ні як країна.

Все залежить від того: ким ми хочемо бути і, що ми хочемо отримати. Є істина, яка покладена в основу всього: що добре для других, добре для мене, що погано для других, погано для мене. Але саме цю істину ми частіше всього ігноруємо.

Якщо ви людина добра і уважна, співпереживаючи, співстраждаюча і любляча, що піклується про слабких, то ви проявляєте себе такою по відношенню до інших. Але якщо ви істота, яка не любить себе, яка дозволяє другим погано з собою поводитися, приносити шкоду і руйнувати, то ви продовжуєте вести себе таким чином, що дозволяєте собі переносити це. То яка ваша мета?

Ми насправді повинні починати з себе. Ми повинні в цих питаннях ставити себе на перше місце.

Тільки це є осуд. Це правда, яка є в нашому суспільстві. Більшість людей відкриває те, що є очевидним для всіх навколишніх, але й те, що вони бачать власними очима. Вони відкидають свої почуття, а в результаті і свою істину, свою правду.

Ми втручаємося в світовий процес еволюції і забуваємо, що ми теж і відповідальні за нього.

Люди здатні контролювати свої емоції, хоча також одні в це не вірять, а інші просто не вибирають практикувати це. Але з чим ми погоджуємось, тим ми і стаємо. Ми повинні бути щирими самі з собою. Нам необхідно змінитися. Це нелегкий шлях, і навіть у цьому випадку наші дії повинні бути щирими. На відміну від людей Всесвітом маніпулювати неможливо. Він незримо стоїть за плечима і чекає, коли ми схаменемось.

Так що тут існує дуже тонка рівновага. Ми робимо те, в що розум не вірить. Але Бог бачить все і наша душа стає неспокійна, вона починає страждати.

Все, що нами створене буде проявлятися, як кажуть в народі: “Від Бога нічого не сховаєш”. А в Св. Біблії говориться: “не обманюйтесь Бог осміяний не буває, що людина посіє те і пожне”. Ми не будемо щасливі, поки не станемо правдивими і щирими з собою і з іншими, поки не позбудемося егоїзму і власної вигоди.

Все в світі створене Творцем і є досконале. У Всесвіті вічно продовжується процес творення, і не потрібно втручатися в нього і порушувати закони Космосу, щоб не страждати і комусь не приносити біль. Необхідно любити себе, свою душу і всіх людей, все творіння.

Поки не зміниться кожний, не зміниться суспільство. Необхідно змінити своє розуміння, що правильно, а що ні, змінити свої структури, ідеали рамки, моделі, теорії. Скільки можна жити в сумнівах і страхах, з почуттям провини. Чому люди не вірять, що вони можуть бути хорошими самі по собі, в силу закладених в них мотивів. Чому ми повинні приховувати свої почуття.

“Як ви хочете, щоб чинили з вами, так чиніть з іншими людьми”. Більшість людей чує образу там, де ви висказано тільки спостереження, якщо вони не хочуть признати те, що помітили. І тому ми боїмося говорити правду, щоб не образити когось, ми не вміємо приймати правду, тому слухаєм “солодку” брехню. Душа змучилась від усієї неправди, фальшивої реальності, придуманих перешкод і заборон.

Душа – це легкість і воля, спокій, мир і радість. Вона безкінечність і блаженство, досконала мудрість і любов.

Це необхідно усвідомити.

Відкидаючи свою велич ми відкидаємо, що ми діти Бога. Кожний в своєму серці знає хто він є.

Ми неправильно використовуємо засоби, які дав нам Бог, для створення нашої реальності “По вірі вашій і буде вам”.

Нам потрібно стати такими як діти.

Дитина не відчуває страху, вона думає, що може робити все. Вона не відчуває відсутності волі, недостатку життя, вона може любити кожного. Діти вірять, що вони будуть жити вічно, ніщо їм не зашкодить. Вони не знають ніяких жахів і трагедій, поки їх не навчать жахливим речам дорослі. Напевно дітей повинно виховувати старше покоління, як було заведено в древності. Діти повинні рости в оточенні мудрості і любові, великого терпіння і глибокого розуміння. Дітей не обманеш, вони дуже чутливі і бачать наше серце.

А коли ми відчуваємо і виражаємо любов, ми намагаємось пізнати хто ми є.

Але ми самі є любов, воля, безмежність і вічність. Сказано “Будьте досконалі, як Отець ваш в небі досконалий”. Зараз уже життя вимагає більше давати іншим, ніж отримувати самому. І в економіці майбутнього ми будемо в своїх справах керуватися принципом не власної користі, а власним духовним зростом, який і буде нашою користю. Якщо інша людина не буде дотримуватися угоди, ви просто дозволите їй йти своїм шляхом, робити свій вибір і отримувати свій власний досвід. Даючи свободу вибору іншому, ви даєте свободу вибору